«Києво-Печерська Лавра» — не тільки про релігію. Це місце, де люди збираються для того, щоб говорити про сенси. Тому Лавра має повернути своє першочергове призначення — просвітництво, щоб дарувати людям знання, світло, ідеї, сенси.

Уперше за 30 років, 22 листопада, у Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра» відбулась вагома культурна подія — відкриття доступу до Великої лаврської дзвіниці. Відтепер кияни та гості міста мають змогу піднятися на найвищу точку Дзвіниці у «Києво-Печерській лаврі», яка є одним із головних візуальних символів столиці.

Не знаючи минулого, ми ніколи не можемо побудувати майбутнє

Лавра фактично століттями накопичувала знання — це «бібліотека» всіх надбань наших поколінь тисячолітньої давнини.

Ми їздимо світом, подорожуємо Європою, намагаємося там побачити цікаві та важливі речі, коли поряд з нами знаходяться просто неймовірні здобутки цивілізації. А ми про них мало що знаємо. Тепер вже зрозуміло, чому: війна, яка зараз відбувається на кордонах нашої держави, вона так само велася десятиліттями всередині. І вже зрозуміло, чому останні 30 років жодна людина не могла піднятися на висоту Великої лаврської дзвіниці, яка була декілька століть найвищою точкою Європи. Бо якщо людині давати можливість мріяти, підійматися на висоту, побачити, наскільки прекрасний світ, вона точно не буде тією, голос якої можна купити.

А московські наративи як раз про те, щоб людину тримати в темряві.

«Києво-Печерська Лавра» як ціннісний центр

На відкритті доступу до Великої лаврської дзвіниці Work.ua зібрав HRD великих українських компаній, щоб обговорити, де ціннісний центр у їхніх компаніях. З ними дискутував богослов, філософ, громадський діяч, отець Георгій Коваленко. Ділимося його тезами з виступу.

Петро Могила — перший HR

Саме з лекторію «Києво-Печерської Лаври», де проводилася зустріч, почалася історія «Києво-Могилянської академії» й саме у Лаврі похований Петро Могила.

У «Києво-Печерській Лаврі» було створено певний інтелектуальний гурток, до якого були дотичні, наприклад, князь Василь-Костянтин Острозький, гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, Йов Борецький — це перший митрополит відновленої православної ієрархії. І ці люди знаходять Петра Могилу, ще молодого, якого просувають на лаврського архімандрита, потім на митрополита Київського.

І хоча діяльність Петра Могили та сучасного HR, на перший погляд, може здатися далекою одна від одної, можна виявити певні аналогії у їхніх ролях та функціях. Звернімо увагу на кілька можливих схожостей:

  1. Управління ресурсами. Перебуваючи на посаді архімандрита, Петро Могила згуртував довкола себе освічених людей, також він активно працював над організацією церковних ресурсів, включаючи людський капітал. Петро спрямовував зусилля на вдосконалення богослужби, розробку стандартів і норм для церковних служителів.
  2. Реформи. Петро Могила впроваджував реформи у церкві для поліпшення її функціонування та адаптації до змін у суспільстві. Сучасний HR також часто працює над впровадженням реформ та поліпшенням корпоративної культури.
  3. Освіта і розвиток. Петро Могила створив «Києво-Могилянську академію», спрямовану на освіту та розвиток духовенства. Він, як і HR наших часів, відігравав важливу роль у розвитку та навчанні персоналу, забезпечуючи їм можливості для професійного зростання. Також задовго до відкриття «Лаврської школи», турбуючись про досвідчених викладачів, Петро добирав здібних людей та своїм коштом відправляв їх за кордон на навчання.
  4. Громадське служіння. Петро Могила був активним учасником громадського життя та виконував роль лідера, що можна порівняти до взаємодії HR з командою, який виконує лідерські функції для підтримки співробітників.

Хоча контексти та часи відрізняються, можна помітити, що Петро Могила, як HR свого часу, стежив за ефективністю та добробутом спільноти, дбав про розвиток та оптимізацію ресурсів.

Як Лавра кувала професії

У життєписах та повчаннях святих отців церкви — патериках, є дуже важливий момент. Коли святих канонізували, кожного ідентифікували дуже чітко, але не просто по прізвищу чи за місцем проживання. Наприклад, Нестор записаний був як літописець. Тепер ми знаємо, що це наш перший історик. Далі, Аліпій — іконописець, перший художник. Агапіт — перший лікар. Марко — гробокопач. Ілля Муровець — воїн (Ілля Муровець з міста Моровійськ, що на Чернігівщині, а не з Мурома на росії). Є ще лазебник, вратарник тощо. Це випадки, коли святий пов’язувався з певною професією або ремеслом.

Такі приклади можна розглядати як спробу відзначити святість не тільки через аскетичні чини, але й через звичайну працю та служіння іншим.

Це також вказує на те, що в середньовічному суспільстві цінності були тісно пов’язані з релігійними ідеалами, і виконана праця розглядалася як ще один спосіб виявлення віри та служіння Богу. Такі асоціації використані для навчання прикладом святості, щоб надихати людей в їхньому в повсякденному житті: коли канонізується святий, який зокрема гідно робив свою роботу.

Серед святих «Києво-Печерської Лаври» також можна знайти багато людей, які є покровителями тієї чи іншої професії.

Можна й на сучасників дивитися з цього боку (і це буде по-євангельськи), коли є приклади професіоналів в реальності з певними чеснотами, які людина в собі виростила, і які вона практикує. У цьому і є сенс монастиря — це ще й місце практикування чеснот.

Цілісність особистості

Тільки під час війни стало зрозуміло, чому багато козаків після військової справи йшли в монастир:

  • у пошуку миру та спокою, душевного відпочинку і відновлення;
  • у пошуку шляху покаяння та зміни життєвого шляху, бо монастир також слугує символом нового життя та покаяння.

У сучасній літературі про реабілітацію військових зустрічається схожа потужна реабілітаційна практика. Бо іноді військовий втрачає родину, іноді він уже не може нормально жити в цьому світі. В якомусь сенсі він продовжує свою боротьбу. І напевно, набагато краще, коли він продовжує цю боротьбу всередині себе, намагаючись стати цілісною людиною, позбавитися, можливо якихось залежностей. Але це теж важливо для будь-якої людини, не тільки для військового.

Така аскетична практика, як в монастирі, що певною мірою вчить людину себе тримати, потрібна в сучасному світі. Бо всі зараз читають про стоїків, але ж в якомусь значенні це схожі практики.

Принцип трьох «П»: професіоналізм, патріотизм, порядність

Цей принцип може бути використаний як настанова для формування цінностей та стандартів в конкретній організації чи соціальному середовищі. Вони доповнюють один одного й створюють найбільш ефективний та етичний підхід до виконання завдань.

Здебільшого у сфері найму з професіоналізмом все більш-менш зрозуміло: наявність професійних навичок у працівників та відданість своїй справі. З патріотизмом останніми роками теж стало краще: коли в працівників є глибока любов та відданість своїй країні, відчуття гідності та гордості. А от чи все у нас добре з темою порядності? Це про чесність та справедливість у всіх взаємодіях з іншими людьми, відповідальність за свої дії та за результати своєї роботи.

Це якраз тема моральності, в якій є місце для «Києво-Печерської Лаври», етики, релігії, подібних речей. Бо без однієї з цих трьох, будуть кульгати відносини в колективі й всередині самої людини.

Напевно Лавра і релігія відповідають більше за тему порядності, хоча монахи були в якомусь сенсі професіоналами у своїх напрямках діяльності.

Велика лаврська дзвіниця — перший крок, або перший дзвоник

На території національного заповідника «Києво-Печерської Лаври» зосереджено 144 пам’ятки історії та культури світового рівня. Але майже всі вони занедбані. Тим, хто зараз веде війну проти українського народу, було вигідно зробити так, щоб ці пам’ятки якомога швидше загинули та сховалися. А люди, які живуть в Україні, відчували себе «другосортними».

Тому на цьому етапі важливо, щоб ці 144 пам’ятки відродилися й ми мали в центрі нашої країни справжню основу майбутніх сенсів, які мають історичне підтвердження.

Сподіваємося, що приклад Work.ua відроджувати сенси та захищати себе не тільки на кордонах, а будувати другий фронтир — ціннісний, духовний в середині нас, підтримають інші бізнеси.


Читайте також



4 коментарі

Богдан Михайлов 28.11.2023, 16:20
в тексті і про правильне і про історичне ;
і суперечливе є, нажаль.
радив би і Георгію і всім справжні окуляри -
наприклад Иоанна 18:36
тоді відношення до нерухомості (наприклад вежі) чи зброї
чи іншого не буде спотворене ; зокрема релігійними нашаруваннями століть .
Геннадій Миколайович, Десна Логістик, ТОВ 30.11.2023, 18:52
Я б відзначив головне, на мій погляд, те, що в заголовку: не може ніхто узурпувати надбання всього народу, нації, спільноти. Колись в школі, років ... багато тому назад ми приїзджали в Лавру на екскурсію, могли вільно ходити, роздивлятись, слухати, вбиратти в себе ту вікову атмосферу. Це залишається потім на все життя!
Олена Вікторівна, Харків'янка, кондитерська фабрика, ПрАТ 15.12.2023, 11:30
Мені сподобалось. Якщо і є помилка або неточність, вона цілком виправдана патріотизмом.
Pentest Lab, Pentest lab 02.01.2024, 13:33
Згоден

Щоб залишити коментар, потрібно увійти.