Зарплатні очікування жінок до 20% менші, ніж у чоловіків: у причинах розбирався Work.ua

Від 130 до 257 років — саме стільки часу, за оцінками різних міжнародних інституцій, знадобиться для подолання гендерного розриву в оплаті праці. Work.ua зʼясував, чи є нерівність на етапі формування зарплатних очікувань жінок та чоловіків.

До 2030 року Україна планує скоротити гендерний розрив в оплаті праці до 13,6%. Не подолати, а хоча б скоротити до рівня країн ЄС. Різний рівень зарплати для чоловіків та жінок — один із численних проявів дискримінації у сфері праці. Work.ua вже розповідав, чому дискримінація за знаком зодіаку чи віком — це не ок. А чи є в нашій державі нерівна оплата праці за статтю?

26% жінок згодні на зарплату до 10 000 грн, серед чоловіків таких — 13%

Під час публікації резюме на сайті Work.ua шукачі можуть вказувати бажаний рівень заробітної плати. Ми проаналізували, як відрізняються зарплатні очікування користувачів залежно від одного критерію — статі. Виявилося, що фінансові амбіції жінок скромніші, ніж у чоловіків.

Щоби пояснити цю статистику, ми висунули чотири абсурдні припущення:

• Жінки шукають роботу в менш оплачуваних сферах, ніж чоловіки. Може, так склалося, що в цей момент здебільшого чоловіки на сайті розглядають роботу в IT, а жінки — у сфері обслуговування, наприклад.
• Жінки мають менше досвіду, знань і навичок, ніж чоловіки. Тому й оцінюють свою працю дешевше.
• Жінки розглядають вакансії в маленьких містечках, а чоловіки — винятково в Києві. Цим і пояснюється розрив у зарплатних очікуваннях.
• Жінки хочуть працювати неповний робочий день, а чоловіки — повний. Тому різниця в бажаній зарплаті цілком логічна.

Принаймні саме так зазвичай пояснюють нерівність люди, які впевнені, що гендерного розриву в оплаті праці немає. Тож ми вирішили аналізувати далі. Для чистоти експерименту вибрали професії, в яких кількість шукачів обох статей приблизно однакова. Далі ми залишили одну геолокацію — Київ, та залишили у вибірці тільки тих кандидатів, які розглядають повну зайнятість.

Думаєте, гендерний розрив зник? Перевіримо за вибраними посадами:

• Аналітик із досвідом роботи від 5 років. Середня бажана зарплата в кандидатів-чоловіків — 37 500 грн. У жінок — 30 000 грн.
• Директор із маркетингу з досвідом роботи від 5 років. Чоловіки очікують отримувати за таку роботу в середньому 72 500 грн, а жінки — 70 000 грн.
• Менеджер із продажу з досвідом роботи від 2 років. Зарплатні очікування чоловіків — 25 000 грн, жінок — 20 000 грн.
• Офіціант із досвідом роботи від 2 років. Чоловіки очікують одержувати на цій посаді 25 000 грн, а жінки — 23 000 грн.
• Логіст із досвідом роботи від 2 років. Тут ми нарешті побачили гендерну рівність. Середня очікувана зарплата в обох статей — по 25 000 грн.

Як бачимо, за деякими посадами зарплатні очікування шукачів відрізняються на 20%. Такі тенденції є і в IT-сфері. Так, аналітики Djinni виявили, що зарплатні очікування жінок тут на 10–30% нижчі, ніж у чоловіків.

Виходить, справа не в досвіді, місті, виді зайнятості чи професії. А в чому ж тоді? Щоб це зʼясувати, потрібно розібратися в загальному контексті нерівності.

Зниження самооцінки в період декрету змушує жінок просити меншу зарплату

Чи є якісь психологічні витоки гендерного розриву оплати праці? Про це Work.ua запитав Анастасію Рихлюк — практикуючу психологиню, волонтерку платформи «Її підтримка».

Анастасія Рихлюк

психологиня

«Насамперед, і серед жінок, і серед чоловіків можуть бути ті, хто коректно визначає достатню заробітну плату, і ті, хто занижує цю планку. Люди очікують, що роботодавець сам запропонує їм більше. Але це хибна стратегія, яка може призвести до розчарування. Усе ж таки варто покладатися на себе», — підкреслює Анастасія Рихлюк.

Не останню роль у занижених очікуваннях жінок відіграють гендерні стереотипи: «У парадигмі, коли чоловік „заробляє“, а жінка є „домогосподаркою“, остання готова влаштовуватись на роботу за меншу заробітну плату, щоб відчути якусь цінність. Під час декретної „відпустки“ у жінок може знижуватися самоцінність. Домашні справи й догляд за дитиною начебто нічого не важать, бо „усі так роблять, усі так живуть“. Варто памʼятати, що це дуже значущий вклад. На мою думку, цей фактор суттєво впливає на ситуацію, яку підсвітила аналітика Work.ua.

Як показує мій досвід психологічних консультацій, багатьом жінкам простіше частково працювати в декреті, ніж «сидіти вдома», бо, за їхніми словами, так вони відчувають свою цінність. Тобто жінки занижують свої фінансові амбіції, щоб не втратити професійну самореалізацію. Чоловіки ж, від яких вимагається роль «годувальника сімʼї», можуть просити в роботодавців більше».

Психологиня підкреслює, що всім шукачам варто вміти адекватно та реалістично оцінювати себе та свою роботу, і не перекладати цю відповідальність на роботодавців. А для цього слід памʼятати про власну цінність та будувати адекватну самооцінку.

Цікаво, що декретна відпустка як наріжний камінь фінансової нерівності згадується не лише психологами. Так, цьогоріч дослідниця гендерного розриву в оплаті праці Клаудія Голдін отримала Нобелівську премію з економіки. Серед іншого, дослідження Голдін показало, що основна різниця в доходах часто виникає з народженням першої дитини.

Які ще упередження та барʼєри впливають на те, як формуються зарплатні очікування чоловіків та жінок?

Гендерної нерівності в Україні та світі (не)існує

Ми проаналізували найбільш значущі дослідження та події в царині гендерного розриву оплати праці, які мали місце останніми роками. Вони дають змогу сформувати загальне уявлення про те, чи існує гендерна нерівність як така й що на неї впливає.

1. Донедавна в Україні існував список із 450 професій, заборонених для жінок. Зокрема їм не дозволяли працювати машиністками в метро, водолазками, пожежницями та снайперками. Цю дискримінаційну норму скасували лише у 2017 році. Однак і сьогодні в ЗМІ бачимо новини про те, що жінка вперше обійняла певну посаду. Наприклад, нещодавно вперше в Україні чоловічу команду з футболу очолила жінка — Ія Андрущак.
2. Заголовки «посаду вперше обійняла жінка» можна побачити не лише в Україні. 7 листопада у Філадельфії, США оголосили нового міського голову. Це були вже соті за рахунком вибори на цю посаду. І вперше на пост обрали жінку — Шерелль Паркер, пише The Guardian.
3. Ідея про те, що жінки цілеспрямовано йдуть працювати в низькооплачувані професії — міф. Навпаки, коли жінки більше долучаються до роботи в певній сфері, оплата за неї зменшується. Такий висновок дослідження професорки соціології Нью-Йоркського університету Поли Інгленд. Наприклад, унаслідок того, що більше жінок стали працювати дизайнерами, зарплати в цій професії впали на 34%.
4. Нерівномірний розподіл домашніх обов’язків спонукає жінок вибирати чи переходити на менш оплачувану роботу, але з можливістю мати більше вільного часу. У результаті цього жінки заробляють менше й витрачають на домашню роботу вдвічі більше часу, ніж чоловіки.
5. Навіть пробившись на лідерську посаду, жінки обіймають її менше, ніж чоловіки: 5,2 року проти 8,1 року. Це відбувається через явище «скляного обриву»: воно полягає в тому, що жінок частіше призначають на керівні посади, коли компанія переживає кризу. У результаті перебування на позиції лідера для них є більш напруженим, прискіпливим і недовготривалим. Про це йдеться в дослідженні голови британського офісу Russell Reynolds Лора Сандерсон.

Як подолати гендерні стереотипи у власній свідомості?

Про це ми запитали HRD Work.ua Тетяну Кіпіані.

Тетяна Кіпіані

HRD Work.ua

На жаль, мій досвід управлінця підтверджує, що жінки скромніші у своїх фінансових очікуваннях. Претенденти на одну і ту саму вакансію різних статей по-різному оцінюють свою професійну цінність на ринку праці. І я бачу в цьому культурну проблему, починаючи зі стереотипів про роль жінки в сімʼї, вплив у суспільстві, сформовані очікування в родині тощо. Світ змінюється швидше, ніж людство долає застарілі норми та шаблони.

Як це подолати? По-перше, точно не називати цифру просто так. Тільки аналіз і аргументи. Мій досвід підказує, що треба чесно порахувати свої доходи та витрати за всіма пунктами, зрозуміти реальний стан речей. Після — поставити ціль, скільки я хочу заробляти і для чого мені гроші. Крок третій: проаналізувати свій професійний досвід і сильні сторони, виписати, чому я коштую стільки і що маю зробити, щоб коштувати більше.

Монетизувати свою експертизу — це теж праця, в яку треба інвестувати свій час та увагу. Якщо ви не готові самі скласти та обґрунтувати власну цінність, то як це зроблять інші?

І ще підказка: якщо ви шукаєте роботу в певній сфері, то на сайті Work.ua є відкрита статистика заробтіних плат. Це корисні цифри, які точно не мають гендерних упереджень.

На початку статті ми вказували, що за підрахунками міжнародних організацій, до подолання гендерного розриву в оплаті праці ще цілі століття. Однак цей строк видається аж занадто довгим. Тож варто вже сьогодні робити кроки до подолання цього явища: рівномірно розподіляти домашні обовʼязки, працювати над самооцінкою та вимагати гідну оплату праці відповідно до власного досвіду та навичок. We Can Do It!

Читайте також 

• 5 пасивно-агресивних фраз, яких краще уникати на роботі (та й у житті)
• Мікроменеджер, самозакоханий або відсутній: як знайти підхід до різних типів керівників