Неприємні обов’язки є в кожній професії. На жаль, іноді неприємний обов’язок — це спілкування з токсичним начальником чи колегою. Існує безліч готових порад, як комунікувати з «токсиками», але в реальності у вас може просто не бути можливості вступати в конфлікт із керівником. Якщо щось неможливо змінити, то до цього потрібно пристосуватися чи все ж таки ні?

Я Андрій Саламатов — психотерапевт, тренер з креативного мислення і директор з розвитку з 10-річним досвідом роботи з командами і керівниками. За цей час я провів сотні годин консультацій із працівниками різних галузей. І токсичне середовище на роботі є однією з найпоширеніших причин, через які люди звертаються до мене. У цій статті ви знайдете стратегії адаптації до токсичного середовища, якщо вступати у відкриту конфронтацію для вас небезпечно, а варіант звільнятися вами не розглядається.

Токсичність чи все ж таки ні: як розібратись

Перш ніж шукати ознаки токсичності в поведінці іншої людини, варто знати, що не кожне складне спілкування є проявом токсичності. Іноді причина дискомфорту полягає у відмінностях характеру, стилів комунікації, цінностей або робочих підходів. Для когось прямолінійність виглядає як грубість, а хтось сприймає вимогливість як надмірний контроль.

Щоб відрізнити несумісність стилів від токсичності, зверніть увагу на системність поведінки:

  1. Якщо неприємні емоції виникають лише у вас або лише в окремих ситуаціях, можливо, йдеться про міжособистісний конфлікт чи несумісність стилів взаємодії.
  2. Якщо ж схожі труднощі регулярно відчувають різні люди, а поведінка повторюється незалежно від обставин і завдає шкоди роботі чи психологічному стану оточення, тоді варто серйозніше розглядати версію про токсичність.
  3. Ще один корисний критерій — результат розмови про проблему. З конструктивною, навіть дуже непростою людиною зазвичай можна домовитися, знайти компроміс або хоча б обговорити розбіжності. Токсична ж поведінка часто проявляється у небажанні брати відповідальність за свої дії, систематичному перекладанні провини на інших, маніпуляціях або ігноруванні кордонів співрозмовника.

Знайдіть сенс

Психолог Віктор Франкл пройшов 4 нацистські концтабори та зміг вижити. Секретом такого успіху він поділився у своїй всесвітньо відомій книзі «Сказати життю „Так!“: Психолог у концтаборі». Згідно з Франклом, подолати труднощі на життєвому шляху нам допомагає сенс. Наприклад, для Франкла ним стала логотерапія — терапія сенсом, психологічний напрям, основи якого він розробляв, перебуваючи в ув’язненні. Він за будь-яку ціну хотів вижити й поділитися зі світом результатами своєї наукової діяльності.

Коли йдеться про виживання в токсичному робочому середовищі, то необов’язково шукати настільки ж глобальний сенс, як-от створення нового напряму психотерапії. Цілком достатньо буде регулярно нагадувати собі: для чого я продовжую тут працювати? Звісно, у більшості випадків відповідь буде — «гроші». Але в грошах як таких сенсу немає. Це лише засіб для досягнення того, що важливо саме для вас. Спробуйте подумати: заради чого вам вигідно витримувати неекологічні умови праці?

Ось перелік базових запитань, які можуть вам допомогти:

  • Що цінного привносить у ваш матеріальний світ поточна робота? Чим вона вас забезпечує? (Наприклад: гнучкий графік, зручне місце роботи, близькість до дому тощо).
  • Що ви навряд чи зможете робити на новому робочому місці? Що в щоденній поведінці доведеться змінити? (Наприклад: спілкування стане більш формальним, а комунікація з приємними колегами зникне).
  • Які унікальні або корисні навички ви розвиваєте?
  • Які цінності ви можете реалізовувати, заробляючи на цьому робочому місці? (Наприклад: безпека, творчість, свобода, здоровий спосіб життя, гармонія у стосунках, прийнятне оточення тощо).
  • Що позитивного може сказати про мене моя здатність витримувати підвищені емоційні навантаження? Які корисні риси я зможу розвинути завдяки цьому досвіду? (Витримка, терпіння, стресостійкість).
  • Заради чого більшого у своєму житті я готовий прийняти цей тимчасовий виклик?

Приділивши цьому аудиту кілька хвилин, ви знайдете чимало причин миритися з поточними проявами токсичності. Хто знає, можливо, вам навіть вдасться поглянути на себе не як на жертву обставин, а як на інвестора: людину, яка тимчасово ділиться певною кількістю ресурсів заради майбутнього прибутку.

Ваш токсик — ваш тренажер для дорослих

Неекологічну поведінку не потрібно сприймати як виклик на поєдинок. Токсика неможливо перемогти. Змінити його ви теж не зможете, тож цю роботу на себе брати не варто. Все, що у вас вийде зробити — витратити купу нервів і самому поступово перейняти токсичні звички.

Набагато вигідніше ставитися до офісного тирана як до тренажера. Такі люди періодично з’являються в нашій долі, щоб ми мали можливість подорослішати, розпрощавшись із дитячою частиною особистості, яка живе в ілюзії всемогутності. Найкращий спосіб для такого дорослішання — визнати поразку. Спробуйте чесно, по-дорослому зізнатися собі, що у вас немає жодної можливості впоратися з токсиком.

Ось як це може виглядати на практиці:

Ситуація №1, «менеджер — керівник»: менеджер проєкту перебував у постійному страху через керівника компанії. Той не окреслював своїх очікувань, не надавав необхідних даних, відмовився допомагати в чому-небудь. При цьому шеф висловлював незадоволення щодо проєкту, який перебуває на початковій стадії і не приносить результатів для бізнесу. Безумовно, працівникові було корисно дізнатися, з яким саме видом токсичної поведінки він зіткнувся, але головним, що допомогло заспокоїтися, стала низка простих фраз на кшталт: «Я не впораюся», «Я нічого не зможу для нього зробити», «Це вище за мої можливості», «Я не всесильний».

Завдяки цьому щирому зізнанню йому вперше за кілька тижнів вдалося розслабитися. У цьому стані менеджер вирішив під час зустрічі повідомити керівнику, що проєкт заскладний і є висока ймовірність невдачі. Також він запропонував дорослішу, близьку до реальності альтернативу — почати з однієї невеликої частини проєкту, що зрештою й було зроблено.

Ситуація №2, «колега-колега»: менеджерка з маркетингу працювала в одній команді з колегою, який постійно критикував її ідеї, перебивав на зустрічах і демонстративно підкреслював власну компетентність. Це викликало роздратування і тривогу. Вона подумки сперечалася з ним, готувала аргументи наперед, намагалася довести свою правоту.

Переломний момент настав тоді, коли вона дозволила собі визнати: «Я не можу зробити так, щоб він став більш тактовним», «Я не можу змусити його мене цінувати», «Я не контролюю його поведінку». Після цього увага поступово змістилася з боротьби за схвалення на власні робочі завдання та результати.

На практиці це вилилося в просту зміну поведінки: вона перестала втягуватися в суперечки, почала коротко фіксувати свої пропозиції письмово та обговорювати спірні питання через керівника команди. Сам колега не змінився, зате значно зменшився рівень напруги, а разом із ним — і його вплив на її емоційний стан.

А якщо ця людина (не) подарунок

У це складно повірити, але люди зі складними характерами — це свого роду подарунок і символ ваших досягнень. У комп’ютерних іграх кожен рівень проходження завершується зустріччю з персонажем, якого називають «босом». Часто його не вдається пройти з першого разу і доводиться витратити певний час на пошуки потрібного підходу. Щойно «боса» пройдено, гравцеві забезпечується перехід на новий рівень, а це означає — нові можливості, ресурси, враження. За власним досвідом та досвідом своїх клієнтів можу запевнити: коли ви вчитеся спокійно реагувати на чергову неприємну людину, то життя також вам видає різноманітні бонуси фінансового, соціального та психологічного характеру.

Що робити, коли «аж пригорає». Поговоримо про агресію

Скільки б сенсу ви не знайшли в поточній роботі, яким би спокоєм не володіли, все одно токсичний керівник/колега періодично вибиватиме вас із колії. У таких випадках корисно нагадати собі, що іноді в житті трапляються ситуації, коли ми не вибираємо між хорошим і поганим, а змушені робити вибір між поганим і дуже поганим. Так, терпіти несправедливість і стримувати агресію шкідливо в довгостроковій перспективі, але іноді виявляти агресію просто-напросто небезпечно. Втім, це не означає, що її потрібно тримати в собі. Хороша новина в тому, що мозок не бачить різниці між реальними та уявними подіями. Якщо ви не можете вступити в конфлікт у реальності, то це цілком можна дозволити собі в уяві, й ефект для психіки буде таким самим.

У цьому вам допоможе найпростіша психотерапевтична техніка, яку я пропоную всім клієнтам, схильним уникати конфліктів або придушувати прояви агресії:

Візьміть кольорові олівці або фломастери й намалюйте свою агресію так, як ви її собі уявляєте. Це може бути що завгодно — об’єкт, явище, чудовисько, тварина, енергія… Підберіть кольори, що відповідають вашим відчуттям, і перенесіть на аркуш паперу внутрішню злість.

Коли малюнок буде готовий, дайте цьому персонажу ім’я. Потім у відповідь на дратівливу поведінку вашого керівника/колеги робіть наступне: протягом кількох хвилин уявляйте, як створений вами образ агресії розправляється з офісним токсиком найпринизливішим і найжорстокішим чином. За бажанням можете залучати до цієї фантазії будь-яких додаткових учасників. Вбивати не потрібно, щоб уникнути почуття провини, але абсолютно будь-які форми насильства та знущань є цілком прийнятними й безпечними для вас :)

Коли вже точно (не) терпіти

Важливо розуміти, що прийняття реальності та робота над власною стійкістю не означають готовності терпіти будь-яке ставлення до себе. Існує межа, за якою токсичність перестає бути тренажером для особистісного розвитку і починає завдавати реальної шкоди.

До таких «червоних прапорців» можна віднести: систематичні приниження, публічне знецінення, погрози, булінг, психологічний тиск, маніпуляції через страх втратити роботу, а також ситуації, коли токсична поведінка негативно впливає на ваше здоров’я, сон, стосунки з близькими або професійну самооцінку. Якщо проблема має регулярний характер, а спроби конструктивного діалогу неможливі або не дають результату, варто замислитися над тим, чи справді це середовище відповідає вашим інтересам.

Під час гострого конфлікту корисно пам’ятати просте правило: не намагайтеся перемогти токсика. Набагато ефективніше спокійно позначити межі.

Ще трошки слів-інструментів:

  • Моя улюблена фраза для цього: «Мені перестає подобатися ця розмова». Вона нікого не ображає, а просто констатує факт, з яким неможливо не погодитися.
  • Також гарні варіанти: «Я готовий обговорювати питання по суті, але не в такому тоні», «Відкладімо емоції та повернімося до фактів», «Я пропоную продовжити розмову, коли ми зможемо говорити конструктивно». Такі фрази не завжди змінять співрозмовника, але допоможуть вам не втратити контроль над своєю поведінкою.

І пам’ятайте: іноді найдоросліше рішення полягає не в тому, щоб залишитися й усе витримати, а в тому, щоб чесно визнати: ціна такого досвіду стала занадто високою. У цьому випадку звільнення — не втеча і не поразка, а усвідомлений вибір на користь власного благополуччя.


Як знати, можливо, поганий начальник або колега з’явився у вашому житті для того, щоб проявити у вас витіснену агресію, допомогти вам подорослішати й вийти на новий рівень розвитку. І якщо вам вдається зберігати себе в таких умовах — це вже серйозний результат.

Якщо хочете більше практичних інструментів: «проти та про» вигорання, тривогу, розмови про гроші, вміння казати «ні» — все це є в безкоштовному курсі від Hillel IT School «Все (не) ОК на роботі: як впоратися з вигоранням, стресом, конфліктами і токсичними людьми». Тут зібрали найпоширеніші робочі ситуації й додали до кожної конкретні техніки. І все це у відкритому доступі.