- 13 хв читання
- 5040
ЛГБТІК+ і ринок праці: про законодавство, мобінг, дискримінацію та компанії, дружні до спільноти
У місяць прайду Work.ua дослідив, чи стикаються ЛГБТІК+ люди з дискримінацією на ринку праці та чи захищає українське законодавство цю спільноту. А ще — запитали в її представників, що для них означає «роботодавець, дружній до ЛГБТІК+».
Чесно, ми здогадуємося, про що ви вже подумали. «Наче інших проблем немає», «не на часі», «а яких прав їм не вистачає» — продовжити цей асоціативний ряд нескладно. Набагато важче визнати простий факт: дискримінація — це погано. А ще — незаконно.
Щоб висвітлити цю непросту та комплексну тему коректно, ми поговорили з юристами, бізнесом і самими представниками ЛГБТІК+ спільноти. Також у цьому матеріалі ми посилатимемося на дані з двох досліджень: «(Не)дискримінація ЛГБТКІ±людей на робочому місці та інклюзивний ринок праці» і «Дискримінація людей ЛГБТІК+ на робочому місці в Україні» (далі — дослідження).
Законодавчі перепони до рівних можливостей: які права недоступні ЛГБТІК+ спільноті
Ще у березні 2023 року до Верховної Ради було подано законопроєкт №9103, який має запровадити в Україні інститут реєстрованих партнерств. До речі, це мало б відбутися ще у 2017 році. Адже в рамках євроінтеграційних процесів уряд зобов’язався до ІІ кварталу 2017 року розробити законопроєкт про легалізацію зареєстрованого цивільного партнерства для різностатевих і одностатевих пар.
Проте за понад 2 роки парламентарі не розглянули законопроєкт навіть у першому читанні. Через те, що держава не визнає стосунки між людьми однієї статі, останні не мають низки прав, зокрема й у сфері трудових відносин: соціальні гарантії, декретна відпустка тощо. Ось про які труднощі розповідали представники ЛГБТІК+ у згаданих вище дослідженнях:
- Право на шлюбну рівність / цивільні партнерства і пов’язані з цим соціальні гарантії
«Мій партнер служить в армії. Якщо з ним щось станеться — я не зможу отримати жодної виплати чи навіть дізнатися, де він. Бо ми для держави — ніхто», — один з респондентів-геїв.
- Недоступність соцпакетів
«Моя компанія має „сімейний“ медстраховий пакет, але тільки для гетеросексуальних шлюбів. Нам з партнеркою сказали: „Це не для вас“», — респондентка-лесбійка.
- Утиски через незбіг документів і гендерної експресії
«Я трансжінка і досі у процесі зміни документів. Це роки очікування. І весь цей час мені складно знайти роботу — паспорт не збігається з тим, як я виглядаю, а пояснення лише погіршують ситуацію», — респондентка-трансжінка.
- Неофіційне працевлаштування як вимушений вибір
«Я працюю неофіційно, бо мене не хочуть брати на контракт через мою зовнішність. Але це означає, що я не можу захистити себе в разі дискримінації», — небінарна персона.
Представники ЛГБТІК+ спільноти не згадують про якісь особливі привілеї — мовиться лише про звичайні права, які мали б належати кожному, за тим простим фактом, що це права людини.
Мобінг і аутинг: із чим стикаються представники ЛГБТІК+ на роботі
Окрім відсутності доступу до деяких можливостей, представники спільноти також стикаються з дискримінацією на ринку праці. Хоча у 2015 році парламент вніс зміни до Кодексу законів про працю, заборонивши будь-яку дискримінацію на робочому місці, зокрема за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, реальність інша. Докладніше про це ми запитали в Анастасії Попової — співорганізаторки Харківпрайду, проєктної менеджерки ГО Харківського жіночого об’єднання «Сфера».
ЛГБТІК+ люди часто стикаються з відмовами у працевлаштуванні, мобінгом, аутингом, позбавленням премій, трансфобними чи гомофобними висловлюваннями. Нерідко дискримінація проявляється не лише у діях, а й в атмосфері — погрозах, натяках, жартівливих образах, ігноруванні. Працівників звільняють або змушують звільнитися після камінг-ауту, або коли дізнаються про те, що людина трансгендерна.
Дискримінують також за асоціацією. Наприклад, через зовнішність, яка «не вписується» в уявлення роботодавців. Часто досить однієї чутки, щоб людину «вижили» з колективу. І найгірше — багато хто зі спільноти змушені мовчати, бо бояться втратити роботу та кошти для існування.
Навесні 2025 року дослідниця Анна Гриценко на замовлення громадської організації «Сфера», Харківпрайду та Київпрайду провела дослідження щодо дискримінації людей ЛГБТІК+ на робочому місці. Ось про які ситуації розповіли респонденти:
- Відмова у працевлаштуванні
Серед інших, з цим стикалися трансгендерні люди після того, як роботодавці дізнавалися про незмінені документи: «На співбесіді все було добре, доки не побачили мій незмінений паспорт. Після цього мені прямо сказали, що „для такого, як я“ ця професія не підходить. Це повторювалося не раз — коли доходило до документів, мене починали питати про речі, які взагалі не стосуються роботи», — трансгендерний чоловік.
- Мобінг (цькування)
«Після того, як колеги дізналися, що я гей, — перестали спілкуватися. Мене без пояснень позбавили премій. Морально було нестерпно, і я був змушений піти», — розповідає інший респондент.
- Аутинг — оприлюднення, публічне розголошення інформації про сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність людини без її на те згоди
«Коли мене взяли на роботу, я повідомила лише бухгалтерію про свою трансгендерність, бо це стосувалося документів. Але ця інформація розійшлася по всьому колективу, і ставлення різко змінилося. Я стала „небажаною“», — згадує респондентка.
- Знецінення та образи
«Під час прайд-тижня у міжнародній організації, де я працювала, керівник дозволяв собі глузування з ЛГБТ. Жарти були відверто образливими, а колеги сміялися», — одна з респонденток.
- Упередження через зовнішність
«Я неформально виглядаю — проколи, біжутерія, іноді кольорове волосся. Без жодних ознак ЛГБТ, але вже цього досить, щоб мене сприймали як когось „не такого“», — учасник дослідження.
Юридичний захист від дискримінації: чи працює та куди звертатися
Стаття 2-1 КЗпП містить норму про заборону дискримінації, зокрема, за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Але чи працює ця норма? До якого органу звертатися, якщо ваші права було порушено? Ці запитання ми поставили громадській організації «Трудові ініціативи».
Попри наявність згаданої норми, практика її застосування та ефективний захист від дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації в Україні є значно обмеженими. Існує низка проблем:
- Небажання публічно афішувати особисте життя
Люди, що зазнали дискримінації, часто не звертаються за захистом через небажання розкривати свою сексуальну орієнтацію.
- Складність доведення
Проблема полягає в тому, що дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації рідко буває відкритою. В оголошеннях на сайтах з пошуку роботи не пишуть: «ЛГБТ+ на роботу не приймаємо!». Проте вона може бути «тіньово»: відмова у працевлаштуванні після того, як потенційний роботодавець дізнався про особисте життя кандидата на посаду, відмова у підвищенні, безпідставне звільнення, прискіпливе ставлення тощо.
- Недостатня обізнаність
Роботодавці та працівники часто не мають достатніх знань щодо проявів дискримінації у трудових відносинах, зокрема за ознакою сексуальної орієнтації.
Тож попри наявність законодавчо закріпленої заборони дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації, її практичне правозастосування в Україні залишається вкрай обмеженим та стикається зі значними викликами, що надає їй значною мірою декларативного характеру.
Крім того, судові справи проти роботодавців на підставі дискримінації працівника/ці через їхню сексуальну орієнтацію наразі відсутні. Але, звісно, це не означає, що такої дискримінації не існує на ринку праці.
І також потрібно розуміти, що довести факт дискримінації на робочому місці й притягнути до відповідальності винного — досить складна процедура. Хоча законодавча база є, її ефективне застосування потребує послідовних дій та належної підготовки доказової бази.
Перш за все необхідно фіксувати докази. Це можуть бути електронні листи, повідомлення, службові записки, накази, аудіо- чи відеозаписи (якщо отримані з дотриманням вимог законодавства та не порушують прав інших осіб), показання свідків та інше.
Якщо права були порушені безпосередньо під час роботи, то це можуть та мають бути відповідні звернення:
- До роботодавця, якщо дискримінаційні дії вчиняють колеги. І якщо розслідування підтвердить факт дискримінації, то з боку роботодавця мають бути застосовані відповідні заходи — дисциплінарні стягнення до винних.
- До компетентних органів — Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Державна служба з питань праці. Саме вони мають повноваження проводити перевірки щодо дискримінації у сфері праці.
- До суду. Результат в суді значною мірою залежить від якості та повноти доказової бази. Людині варто надати суду достатні факти, що свідчать про ймовірність дискримінації. У справах про дискримінацію позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їхньої відсутності покладається на відповідача. Це положення є важливим, оскільки воно полегшує становище працівника/ці (позивача), який часто перебуває у вразливішому становищі порівняно з відповідачем (наприклад, роботодавцем), який має доступ до більшої кількості інформації та ресурсів.
Реальна ефективність цих способів захисту в Україні є обмеженою, хоча наявність законодавчої бази є позитивним кроком.
Ситуація потребує значних зрушень у суспільній свідомості, підвищення обізнаності, покращення правозастосовної практики та подолання упередженого ставлення в самому суспільстві. Адже без цих змін норми закону про дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації залишатимуться декларативними.
Здебільшого роботодавці не замислюються про ЛГБТІК+ френдлі політику
Наявність чи відсутність дискримінації на робочому місці (до речі, за будь-якою ознакою) прямо залежить від корпоративної культури компанії й наявності політик недискримінації. Якщо роботодавець свідомий до цього — то кандидат або співробітник не зіткнеться з дискримінацією. А в разі негативного досвіду матиме інструменти захисту.
Але опитування Work.ua показало, що компанії здебільшого взагалі не замислюються про формування корпоративної культури, дружньої до ЛГБТІК+.
Опитування проводилося в червні 2025 року. У ньому взяли участь 559 роботодавців.
Але, що прикро, навіть ті 14% компаній, що мають дійсно дружню до спільноти політику, зазвичай не вказують це у текстах вакансій. Аналіз понад 2 мільйонів унікальних вакансій, розміщених на Work.ua за останній рік, показав, що менш як у 200 із них є згадка про ЛГБТІК+. Здебільшого це вакансії громадських організацій, які працюють з представниками спільноти.
І лише 4 компанії згадували в текстах вакансій ЛГБТІК+ у контексті корпоративної культури:
- Безпосередньо Work.ua. Адже ми очікуємо, що наш майбутній співробітник «не сумнівається, що росія — агресор, не поділяє стереотипів щодо віку, статі чи можливостей, а також є ЛГБТІК+ friendly».
- Education.ua також очікує від кандидатів, що «ти не сумніваєшся, що Крим український, жінки та чоловіки рівні, LGBT-friendly».
- Юридична компанія Miller так пише про себе: «Ми одні з небагатьох на юридичному ринку, кого дійсно не хвилює ваша стать, належність до LGBT+, наявність дітей та інші неважливі для роботи аспекти вашого особистого життя».
- Бренд аксесуарів TO BE в описі вакансії вказав, що є LGBT-friendly.
Як бачимо, компанії не помічають (свідомо чи ні) ЛГБТІК+ спільноту. Відсутність чітких політик недискримінації призводить до того, що представники спільноти змушені звільнятися або приховувати свою ідентичність.
Але в такому разі виникає запитання — то чи дійсно в Україні аж такий сильний дефіцит кадрів, що роботодавці дозволяють собі нехтувати близько 10% працездатних людей (саме така частка населення, за різними дослідженнями, відносить себе до ЛГБТІК+)?
Якою має бути компанія, дружня до ЛГБТІК+
В опитуванні вище 14% роботодавців зазначили, що в їхній компанії дружність до спільноти задекларована формально, а реальних дій немає. А якими вони повинні бути? Щоб розібратися в цьому аспекті, ми звернулися до засновниці компанії, у якій реалізована політика рівності.
MOVNA — дружня до всіх. Наш неофіційний слоган — «ми раді всім, хто приходить до нас з добром та бажанням вчити й викладати мови». Ми не ділимо наших людей ані за кольором шкіри, ані за романтичними вподобаннями. Усі — насамперед люди, а потім вже все інше.
Тож дружність до представників та представниць ЛГБТІК+ спільноти для нас — база. А на знак солідарності з рухом за рівні права ми щороку на честь прайд-місяця «перевдягаємо» нашу фірмову [m] в райдугу.
На рівні корпоративної культури ми свідомо використовуємо фемінітиви для репрезентації жінок та гендерно-нейтральне «ви» замість «ти», яке часто скорочують до лише чоловічих закінчень.
Ми знаємо, що в нашій команді є представниці ЛГБТІК+ руху, і радіємо, коли на наші корпоративи вони приходять зі своїми +1. Так само, як ми радіємо й гетеросексуальним парам. Нам дуже цінно, що партнери та партнерки наших викладачів і викладачок підтримують їх і нас — не залежно від їхньої статі.
Проблема обмеження прав ЛГБТІК+ людей в Україні виходить далеко за межі ринку праці. У нас не визнаються навіть цивільні партнерства. А це тягне за собою низку проблем та незручностей в побуті ЛГБТІК+ людей.
Виходить, за тих самих податків, представники та представниці спільноти отримують від держави значно менше юридичних послуг: можливість «автоматично» оформити спільне майно і претендувати на спадок; уникнути допитів податкової за перекази «третім особам», адже партнери/ки однієї статі не вважаються родичами першої лінії тощо.
І хоча в КЗпП заборонена дискримінація за ознакою орієнтації, на ринку праці ЛГБТІК+ люди, на жаль, все ще стикаються з неформальними обмеженнями та упередженим ставленням, недоречними жартами тощо. Ми в MOVNA намагаємося це змінити, тож свідомо будуємо комунікацію на взаємоповазі та пропонуємо всім однаково гідні умови.
Не привілеї, а рівні права: чого очікують від роботодавців ЛГБТІК+
ЛГБТІК+ люди не просять привілеїв — ми прагнемо гідності та безпеки на рівні з іншими. Хочемо бути впевнені, що нас не звільнять після камінг-ауту, не погрожуватимуть смертю чи насиллям через орієнтацію, що колеги не знущатимуться через зовнішність чи підтримку Київпрайду.
Нас надихає, що деякі українські компанії ставлять веселковий логотип під час прайд-місяця. Маємо надію, що таких компаній ставатиме все більше і більше — це перший крок, щоб показати ЛГБТІК+ людям, що їм раді в такій компанії і як співробітникам, і як клієнтам.
Найдієвіший спосіб поліпшити становище ЛГБТІК+ на роботі — це практичні дії від роботодавців: впроваджувати політики рівності, а за відсутності інституційної спроможності це зробити — явно проговорювати відданість принципам недискримінації, контролювати практичне дотримання таких політик, включити одностатеві пари у «сімейні» соцпакети, які надаються персоналу.
Ось також кілька цитат про потреби спільноти із досліджень:
- Політика недискримінації на практиці
«На папері в нас є політика рівності. Але коли керівник говорить „п*дарок“, і всі сміються — це нівелює будь-які тренінги», — співробітниця міжнародної організації.
- Безпечне середовище
«Були моменти, коли мені прямо погрожували. І я залишав цю роботу, бо не бачив іншого виходу», — респондент-гей.
- Просте людське ставлення
«Я не хочу привілеїв. Просто дайте мені працювати у спокої й не вдавайте, що мене немає», — квір-людина зі Львова.
- Інклюзивність на рівні буденних практик
«Я не можу прийти на корпоратив з партнеркою — бо відразу починаються шепітки, косі погляди. І це навіть у „прогресивній“ компанії», — учасниця опитування.
Чому компаніям насправді вигідно бути дружніми до ЛГБТІК+
Компаніям, які на час прайд-місяця встановлюють «райдужні» аватарки в соціальних мережах, нерідко закидають популізм. Мовляв, це просто «мода», загравання з аудиторією, спроба заробити більше. Та насправді ж бізнеси, які мають сміливість висловити солідарність зі спільнотою, стикаються з хейтом.
«Позиціонування бізнесу як ЛГБТІК+ френдлі — це ризик, на який ми йдемо свідомо. Щороку, змінюючи нашу аватарку на підтримку ЛГБТІК+ спільноти, ми очікувано збираємо долю хейту та відписок. Ми робимо це, бо на першому місці в „Мовній“ завжди наші люди. Втратити потенційні прибутки ми не боїмося», — каже Наталія Щепеліна, засновниця школи іноземних мов MOVNA.
Але в довгостроковій перспективі компаніям вигідно бути відкритими до всіх категорій людей. Як подивитися не лише з гуманістичної, а й прагматичної точки зору, наслідки дискримінації такі:
- Гальмування економічного розвитку. Численні дослідження вказують на міцний зв’язок між включенням ЛГБТІК+ людей та економічним розвитком країни, зокрема, ВВП на душу населення.
- Виключення представників ЛГБТІК+ з ринку праці може коштувати Україні десятки мільярдів гривень щороку. Це наслідок таких факторів, як, наприклад, еміграція висококваліфікованих фахівців до більш ЛГБТІК+ дружніх країн, зниження привабливості для західних інвесторів, нерівність у сфері охорони здоров’я, яка знижує продуктивність працівників, що ідентифікують себе як ЛГБТІК+.
- Посилюється дефіцит кадрів, особливо в невеликих містах і селах. Якщо роботодавці не наймають певну категорію людей — це посилює і без того складну ситуацію з наймом. Особливо гострою ця проблема стає для невеликих населених пунктів, адже представники ЛГБТІК+ нерідко змушені переїздити в більші міста, де легше знайти роботу, якщо в рідному містечку вони стикнулися з агресією.
І, чи не найголовніше, наявність чіткої позиції дозволяє побудувати бренд роботодавця, який буде приваблювати співробітників і клієнтів, що розділяють ваші цінності.
«Наша позиція виступає „щитом“, захищаючи нас від людей, які потенційно могли б дозволяти собі неприйнятні для нас жарти та ставити безпеку нашого простору під загрозу. Всі, кому не близько те, у що віримо ми, відписуються на ще етапі нашої аватарки — і не доходять ані до занять, ані до розмовних клубів, ані до співбесід. Тому і конфліктних ситуацій не траплялося.
Натомість нам вдається привернути увагу людей, які поділяють наші цінності: свободу, інклюзію, взаємоповагу та прийняття. Так нам вдалося побудувати безпечний простір для всіх. А це особливо важливо в контексті ефективного вивчення іноземних — мозок готовий сприймати мови лише за «безпечних» для нього умов, як-от відсутність засудження», — розповідає Наталія Щепеліна, засновниця школи іноземних мов MOVNA.
Гасло цьогорічного прайду — «Об’єднані заради перемоги». І це те, про що ми хочемо сказати наостанок: у цей непростий час українці мусять бути єдині, щоб перемогти. Гідність — одна з важливих цінностей нашого народу. Й вона точно не має залежати від того, кого ти любиш.
121 коментар
Щоб залишити коментар, потрібно увійти.
По суті, саме тобі варто було б зайнятись саморозвитком. Складається враження, що твій розвиток залишився десь у шкільному коридорі, серед гурту закомплексованих підлітків, які піднімали самооцінку за рахунок булінгу інших. Такий стиль - це не аргументація, це стандартний набір образ на кшталт “ти тупий, займися саморозвитком”, який нічого не доводить, окрім відсутності глибини думки (подумай над цим). На даному етапі діалог втратив свій сенс, бажаю тобі успіху в починаннях.
Схоже що в твоєму житті ще не було ситуацій коли все що залишалося, це молитися.
Й ні, не "діду на хмарці". А чомусь незбагненному, яке все ж таки має бачити сенс в твоєму існуванні. А отже допоможе вижити й напоумити.
В библии это сплошь и рядом,- дай кого-нибудь убить неугодного, тоже и в Коране, и других книгах других религий. В библии например есть известная история о Содоме и Гоморре, крайне развращённые города где процветал гомосексуализм, садизм. Но не смотря на это там каким-то невероятным образом жили родственники "святого"(детали опускаю, кто смелый - сам прочитает) собственно семья Лота, да и самого Лота бог согласился засчитать за "святого" . Туда-сюда, Бог решил из-за гомосятины предать города огню, Лот с семьёй решили всё-так скрепя сердцем бежать от бомбардировки, жене видимо жить там нравилось, и в попытке последний раз взглянуть на место жительства - обернулась и тут же стала соляным столбом. Лот и его старшая и младшая дочь всё-таки спаслись. Побродили по окрестностям и нашли место для пристанища. Время шло и дочки смекнули, что они не молодеют и время их не пощадит, мужей у них нет и нужно ... что сделать? Правильно, переспать с своим отцом, т.е. Лотом. Ну напоили алкоголем Лота и... сначала старшая, потом и младшая... Это в библии, той самой книге которую так почитают в Иудаизме и Христианстве. И это ещё безобидная история,- кровь животных и людей в библии льётся рекой веками, геноцид, извращения, кражи, предательство, политические интриги и развязывание войн с соседними народами, оргии и вакханалии, членовредительство, скотоложество и т.д. и т.п. - всё в лучших традициях современных триллеров и фильмов ужасов. И так вплоть до истории об Иисусе Христе - который наконец-то решил, что его личной жертвы уж точно будет достаточно чтобы этим людям простить всё что они творили. Но и само христианство решило в лице духовенства, что славные традиции древней библии нужно воссоздать с двойным усилием. О Веках безумств святой инквизиции написаны тысячи книг, в которых описываются такие вещи, на которых нужно ставить метку возрастного рейтинга +30, множество всё ещё засекречено. Тоже касается и других конфессий христианства, да иных религий в целом...
Щодо "тупості" віруючих, то серед них є десятки лауреатів Нобелівської премії, наприклад Макс Планк, Ервін Шредінгер та інші геніальні вчені-фізики.
Це головна проблема нашої країни???
Все чим вони займаються це збочення, перевертання фактів , бунт проти здорового глузду, і ще раз збочення!!!
Я вважаю, що ми або взагалі маємо чіткі правила і дистанції на робочих місцях де і мова не до того хто з ким спить. Або тоді вже сприймайте всіх як є. І не прискіпуйтесь до поглядів, віросповідання, орієнтацій і тд. Тому що змушувати людину бути лгбттк+ френдлі - це тиск на неї.
Яка ж маячня. ЛГБТ прагнуть не рівних прав, а привилеїв. Власне це вони й отримали в Україні. Гомосексуалісти соросята наприклад мають право на виїзд з країни на відміну від гетеросексуальних чоловіків.
Традиційна сім'я вже вмерла багато років тому, коли ввірвалась фем пропаганда. Задовго до повномасштабної війни народжуваність вже була на рівні західних країн. Зараз сім'я — тягар для жінки, а чоловіки за замовчуванням всі аб’юзери.
Боже люди добрі ви про що?
Ніхто на співбесіді не запитує якого ти кольору сексуально що ти любиш [нецензурна лексика видалена модератором Work.ua], ви про що?
Тут у нормальних людей іде ДИСКРИМІНАЦІЯ за віком і ніхто нічого не робить а ви переживаєте за таких🫣ганьба яка, тепер нормальним бути це погано а от каляровим треба в рамку і охорону дати бо то скарби нації, тьфу
Стаття називається- переклади з слабої голови на здорову.
Ті що влаштовують паради розмальовані у всі кольори веселки на підборах і тд.
Ви яким чином боретесь за свої права, ви гадаєте вас хтось буде всерйоз сприймати і перейматись через ваші клоунські прикиди раз у рік?
Мені байдуже з ким ви [нецензурна лексика видалена модератором Work.ua] і живете і хто ваша пара, мене турбує лиш те нащо мені це знати?
Чи я бігаю по площах і на кожному кроці кричу що я натурал і мені подобаються жінки?
(Якшо шо, то мене приваблюють тільки чоловіки)) )
Це маленький ЛГБТ?
Скільке ще букв вам потрібно? Чи вистачить на клавіатурі? Ось над цим я б замислився
є ще проблема, коли отакий нетрадиційний тип/гей/ починає чіплятися до тебе. Було два випадки на роботі і чесно скажу, це просто гидота, спочатку не розумієш що ця людина хоче від тебе, а потім, коли стає зрозуміло, відчуття, ніби тебе хочуть вимастити [нецензурна лексика видалена модератором Work.ua] (вибачте на слові). А ці типи цього не розуміють, бо ж їм то є норма, навіть добре. І як ставитися до таких, особливо нав’язливих, коли [образа видалена модератором Work.ua] не розуміє і далі лізе? Скаржитися начальству явно не варіант, бити обличчя також. А коли даєш людині відповідь, що для мене це є гидота, то вона вже стає ображена і переслідувана через свою сексуальну орієнтацію… дурдом якийсь ((
Цікаво, яким чином на робочому місці може бути тиск на «не таких»? Сексуальна орієнтація лишається дома, чи ні? Хіба що вони працюють в сфері надання таких послуг😂 Як ви [нецензурна лексика видалена модератором Work.ua] лгбт
а Ви в курсі про молоде покоління і вплив на них пропаганди сексуального різноманіття? Два приклади з реального життя:
1. Зайшов в музичний магазин, тихенько передивлявся гітари на стендах, підійшов до службового приміщення, де група молодих хлопців-консультантів сиділи і говорили про наболіле. Тема розмови: як то тепер добре, що вони собі, в їхньому колективі, можуть штрикати один одного, замість бавитися з тими дівчатами (букет їм треба, в кафе веди, в кіно і т.д.) вибадливі дуже. А тут все просто, в чоловічому колективі, підставив один одному [нецензурна лексика видалена модератором Work.ua] і все норм, клас. І без ускладнень.
2. Їду в маршрутці і чую від двох дівчат поруч, які тихенько обговорюють вчорашню вечірку. Де всі напилися, а потім хлопці їхньої групи почали публічно проводити сексуальні акти один з одним. Дівчата сміялися, їм це було смішно. А одружитися з таким (-и) потім теж буде смішно?
Покоління втрачає орієнтири, дякуючи пропаганді. І Ви цьому раді, так і має бути?
Радію що знайшла роботу саме через вашу платформу, дякую вам щиро 🥰
Дійсно, дивно і соромно, коли в моїй країні нетрадиційно-виклична сексуальна поведінка таких людей стає нормою, а спробии назвати цю поведінку відповідними їй словами модеруються, цензуруються. Невже наступним етапом буде переслідування людей з нормальною поведінкою за те, що вони проти нав'язування їм нових "цінностей"?
Наблюдаю за этим «дурдомом» на западных ЮтубКаналах, там все уже давно этого [нецензурна лексика видалена модератором Work.ua] наелись, в тренде снова традиционные ценности.
Вже вище розписали про те, що всім начхати на орієнтацію працівника аби працював добре і виглядав приємно. Зумарські панк-стилі з пірсінгом та кольоровим волоссям актуальні в творчому коллективі, а не в промисловості.
Транси теж набридли своєю шизофренією, а якщо кожен почне себе позиціонувати себе котиком, то можна дзюрити на вулиці?
Психічний розлад, що спричинив сексуальну девіацію у певних людей, загорнули у штучний конструкт — назвавши його гендером і подається пропагандою, як якесь благо. Тепер відхилення і те, що вважалося не так давно соромом накидається всьому суспільству, як норма. Хто не згоден із таким порядком речей, має бути зацькований. Обговорення проблем і подробиці сексуального життя маргінальних груп стало у фокусі багатьох ЗМІ. Інтимне життя [образа видалена модератором Work.ua] осіб стало доступним предметом для дітей і молоді. Тіло людини в світлі теперішньої пропаганди перестало бути храмом духу, а інструментом, що знищує дух Людини Розумної. Деградація стала метою, котра властива, як моральним, інтелектуальним, так і демографічним занепадом. Не дивно, що коли європейці не схаменуться вчасно, то їхні міста, домівки, країни, заполонять люди зі Сходу, котрі принесуть не тільки свою віру, мову, але й куди природніші інстинкти самовиживання. Занепад і смерть тепер зробили солодкою, подібно наркотику.
Лгбт - це деструктивна ідеологія, яка руйнує всі моральні, духовні, національні та християнські цінності і призводить до поступового автогеноциду народу.
А знаєте що не є деструктивним для вас - те що в моральних духовних родинах, тільки в 3 з 10 батько не кинув дружину та дитину. ОЦЕ ДУХОВНІСТЬ І МОРАЛЬ, ОЦЕ БАЗА.
Ганьба, Ганна, (якщо ви дійсно топете за "цінності") це засуджувати вибір людини, яким він б не був.
Читаючи ці коментарі, прикро бачити, що деякі чоловіки пишуть в стилі: «[образа видалена модератором Work.ua] хочуть привілеїв», «працюйте мовчки» тощо.
Насправді, більшість представників ЛГБТ+ саме так і роблять — працюють мовчки. Але, як видно, навіть це декому не дає спокою.
Хочу поділитись власною історією з минулої роботи, де я обіймав посаду менеджера з залучення клієнтів.
Одного разу під час обідньої перерви я вийшов на кухню, де кілька чоловіків обговорювали свої плани на відпустку. Розмова швидко перетворилася на відверті жарти про жінок. Один з них кинув репліку: «головне — не переспати з хлопцем і вчасно зупинитись», і всі почали сміятись. Я теж усміхнувся — більше з ввічливості, ніж від гумору.
Та чомусь одному з колег не сподобалося, що я посміявся. Він підійшов і запитав: «А чого ти ржеш? Ти шо, заднєприводний?»
Я спокійно відповів, що просто підтримав жарт, і спитав, чи можна мені повернутись до обіду.
Пізніше, коли я повернувся до кабінету, керівниця зустріла мене словами: «Що ти зробив, [Імʼя]? Мені довелося пояснювати йому, що ти не гей, бо він уже бігає по офісу і всім це розповідає».
Я не знав, як правильно зреагувати, тому просто попросив не звертати уваги.
Мене це, звісно, образило. І хоч я розумію, що це не найкращий крок, я все ж вирішив відповісти. Але не конфліктом — а професійно. Я мав велику клієнтську базу, і поступово почав переорієнтовувати клієнтів з його проєктів на інші, до колег, які займались роботою, а не особистим життям інших.
За квартал попит на його напрям впав на 20%. Це призвело до скасування його премій і частих розмов з керівництвом. Можливо, я й вчинив жорстко, але вважаю, що це була відповідь на приниження.
Мораль проста: перш ніж ображати або цькувати когось, задумайтесь, хто перед вами. Люди можуть мовчати, але це не означає, що вони беззахисні. А ще краще — просто не втручайтесь у те, що вас не стосується.
Якщо ви приходите на роботу заради інтриг, пліток і обговорень «хто з ким спить» — можливо, вам варто обрати інше місце для самореалізації.
Ось цитата:
«Гомосексуалісти-соросята, наприклад, мають право на виїзд з країни, на відміну від гетеросексуальних чоловіків».
Коли автора коментаря попросили навести приклад, він відповів:
«Наприклад, гомосексуаліст Юрій Двіжон виїздив як “діяч культури”. Хоча з нього такий діяч, як з мене балерина».
Чуваче, а тебе самому не бентежить твоє ж формулювання — «виїздив як “діяч культури”»?
Тобто він виїхав за законом, за однією з передбачених підстав — як діяч культури. І ти це сам визнаєш.
А до чого тут його орієнтація? Яким чином ЛГБТ пов’язані з тим, що він виїхав?
В законодавстві України немає жодного винятку, який дозволяє гомосексуальним чоловікам перетинати кордон виключно через свою орієнтацію.
Хоча, чесно кажучи, якби така можливість була — я, мабуть, скористався б нею одним з перших. Бо після ситуації, яку я описував раніше, це була моя остання робота в офісі та в українській компанії загалом.
Тож перш ніж будувати “теорії змови”, уважно читайте закон — і не змішуйте реальні підстави з власними уявленнями про світ.
Якщо ти стверджуєш, що в Україні хтось має привілеї на виїзд через свою сексуальну орієнтацію, будь ласка, наведи конкретні законодавчі норми, які це дозволяють. Не емоційні звинувачення, не образи, не “в мене все погано, значить винні інші”, а саме посилання на нормативну базу.
І якщо ти стверджуєш, що ЛГБТ-люди мають якісь форми “домінування” над гетеросексуальними, покажи, будь ласка, які саме правові положення це підтверджують.
Бо на практиці — це, зазвичай, люди, які щодня змушені ховатися, обережно обирати, з ким говорити відверто, та десятками разів зважувати кожне слово, щоб “не вилетіти з роботи”, “не стати мішенню”, або не зіткнутись із тим самим, що я описував вище.
Якщо у тебе є конкретика — покажи її. Якщо ж немає — будь чесним із собою: це не про закони. Це про власне незадоволення, якому зручно знайти зовнішню мішень.
Бухгалтер, що вміє зводити дебет с кредитом бажаний в кожному коллективі, нікого не хвилює його орієнтація.
Всі "нетакусі" з райдугою бісять всіх бо поводять себе зверхньо. Тому їх і звільняють.
Вже нудить від пропагандування різноманітних збочень. Якого дідька, людям нав’язувати чиїсь м’яко кажучи специфічні особливості?!
Я, як роботодавець, ПРИНЦИПОВО не візьму на роботу людину, котра буде ПУБЛІЧНО заявляти що він [образа видалена модератором Work.ua], лесбійка, копрофіл чи ще щось. Кому яке діло ким ви є вдома? Людина на роботі повинна професійно з відповідальністю ставитись до своїх службових обов’язків, а не чіплятися до колективу з своїми «широкими» поглядами, що несуть абсолютний 0 суспільної користі. Ви представник ЛГБТ? Чудово.
Якщо вас особисто запитають про це — скажіть «так» і все на тому. Однак коли починаєються роповіді, коли про це не питають, і вимоги якогось особливого ставлення й пропагандування такого стилю життя ви стаєте подразником в колективі.
В країні повинна бути підтримка здорової традиційної родини. Освітченності, культ духовного, морального етичного, естетично вишуканого! А кого цікавить ЛГБТ й решта явищ й сам про все дізнається. Катитись з байраку — не на гору лізти.
По-перше, ЛГБТ-люди — не «збочення», не «копрофіли» і не “розповсюджувачі стилю життя”. Це звичайні громадяни, які хочуть мати право бути собою, не стикаючись із приниженням — зокрема такими коментарями.
По-друге, на роботу люди приходять працювати. Але коли в колективі зʼявляється гомофоб, який починає навʼязувати свої уявлення про “норму”, “естетику” й “духовне зростання” — саме він і стає подразником.
По-третє, фраза “не візьму на роботу, якщо дізнаюсь, що людина ЛГБТ” — це пряме визнання дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації, що заборонено Конституцією України, статтею 24:
“Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками.”
Але найцікавіше — це те, про що саме ви, як керівник, насправді турбуєтесь.
Ви звучите точно як герой з мого попереднього прикладу: Вас хвилює не професійність, не результат, не KPI чи розвиток персоналу, а те, з ким ваш кандидат спить.
Спробуйте, бодай раз, не зосереджуватись на орієнтації людей, а займатись своїми прямими обов’язками: оптимізацією процесів, побудовою сильної команди, мотивацією, робочим середовищем.
Можливо тоді вам не доведеться писати фрази на кшталт “вже нудить від пропагандування збочень” — бо стане зрозуміло, що “пропаганда” існує лише у Вашій голові.
ЛГБТ-люди не просять привілеїв. Вони просять лише одного — не принижувати їхнє право на існування.
По друге кого підтримають гарного працівника, або того, хто його цькує?
По трете справа про ЛГБТІК++++, що лізуть з пропагандою всіляких збочень.
Немає пропаганди ЛГБТ? Ви давно новини дивилися? Прайди окремі для них, в школах виступають драгквіни.
В ідеальному світі — гарного працівника.
Але я живу в реальності. І згідно з моїм досвідом (і не лише моїм) — цькували мене. Саме мене, фахівця, який давав результат, вів процеси, вирішував кризи. Того, хто, як Ви кажете, мав би бути «підтриманим».
Ви говорите, що ЛГБТ “всюди лізуть”. Але правда в тому, що часто це ми просто змушені захищати себе.
Бо навіть коли мовчиш — хтось обов’язково почне розповідати, що ти «збоченець» і «загроза колективу».
Мені пригадується один з прикладів, коли після конфлікту на роботі, де мене ображали, я відповів результатами: професійним, чітким, зрілим дедактом — не агресією.
Але знаєте, що виявилось? Цькування було не через “поведінку”, а через заздрість. Так, саме це:
“В СЕНСІ я програю гею?”
Ось це справжнє джерело агресії, не вигадані “драг-квіни в школах”.
І до речі — драг-квінів у наших школах не існує. Це імпортовані страшилки з чужих ЗМІ, які повторюють ті, хто сам новини не перевіряє.
ЛГБТ не хочуть привілеїв. Ми просто хочемо не бути мішенню. Не боятись говорити, ким ми є, не ховатись, не вибачатись за своє існування.
Ви говорите про збочення. А я говорю про досвід. Про реальність, де сильних і професійних людей цькують через орієнтацію, бо комусь це ранить самолюбство.
То хто тут насправді “лізе”?
Коли незрозуміло в чому справа, то справа — в грошах. Ось і вся історія з географією.
Якщо хтось чомусь почне платити за якийсь «захист прав шульгів», то відразу знайдуться їхні «захисники», за гроші.
Якщо хтось почне платити за «захист прав тупих», то й тут знайдуться «захисники».
Якщо хтось почне платити за «захист прав лисих, то й тут знайдуться «активісти» «маршів» лисих.
Але чомусь не платять «захисникам» перелічених категорій. Чому?
Може тому, що лисим, шульгам чи тупим не продаси дитину під виглядом «усиновлення», бо вони самі можуть собі дитину народити? А [образа видалена модератором Work.ua] — так, продаси, заробиш. Бо [образа видалена модератором Work.ua] від [образа видалена модератором Work.ua] народити не зможе.
Нічого особистого, просто — бізнес.