Навіть за багаторічного досвіду дистанційна робота потребує постійної самоорганізації, дисципліни та вміння довго зосереджуватися на завданнях — і саме тут найлегше дати собі слабину. Work.ua нагадує про шість помилок, яких варто уникати, коли працюєш віддалено.

1. Працювати в піжамі

Легко піддатися спокусі й одразу сісти за роботу, не переодягнувшись зі спального одягу. Так буває, коли одного разу прокинувся за п’ять хвилин до дзвінка, встиг — і відтоді це стало звичкою.

Але варто готуватися до нового дня приблизно так само, якби треба було їхати до офісу. Це означає вдягнути нормальний повсякденний одяг, бо піжама навряд чи допоможе налаштуватися на робочий лад. Дослідження Північно-Західного університету США показало: незалежно від професії, люди краще виконують завдання, коли одяг, який вони носять, має для них певне символічне значення.

Проте, якщо ідея перевдягатися у «вуличний» одяг для роботи вдома здається зайвою, можна знайти компромісний варіант — придбати кілька речей, які зручні для дому, але водночас виглядають презентабельно на відеодзвінках. Такий одяг варто тримати окремо і використовувати саме для роботи, а не для сну чи прибирання.

До того ж охайний вигляд позбавить необхідності поспіхом приводити себе до ладу щоразу, коли раптово починається відеодзвінок.

2. Працювати з ліжка чи дивана

Перша і друга погані звички часто йдуть у парі: якщо впізнали себе в пункті про піжаму, цілком імовірно, що і працюєте ви саме з ліжка.

Якщо вдається продуктивно працювати з дивана чи ліжка — чудово. Але для більшості людей це непросто: тіло звикає асоціювати ці місця з відпочинком, а не з фокусом, тому й концентруватися там складніше, ніж здається.

Універсального робочого місця, яке підійде всім, не існує. Доведеться трохи поекспериментувати, щоб зрозуміти, яка організація простору працює саме для вас. Але бажано, щоб домашнє робоче місце якомога більше нагадувало офісне.

Для цього навіть не потрібна окрема кімната. Достатньо виділити певну зону вдома. Місце, де умовно діє правило: «Тут не відпочивають».

Має значення й освітлення. Дослідження показують, що холодніше світло може підвищувати продуктивність. Якщо вдома достатньо природного світла, краще облаштувати робоче місце ближче до вікна. Це комфортніше для очей, а дослідження також пов’язують природне світло з кращим настроєм, енергійністю та уважністю.

3. Зникати з радарів

Працюючи з дому, важко повністю ізолювати себе від побутових справ. Чесно кажучи, більшість людей так чи інакше встигає закинути пральну машинку, чи забрати посилку між завданнями. Це нормально. Проблема виникає тоді, коли домашні справи починають зʼїдати робочий час непомітно: прання перетворюється на генеральне прибирання, а коротка перерва — на години поза звʼязком.

Головне правило просте: власні хатні клопоти не повинні ставати причиною, через яку колеги чекають на відповідь довше, ніж треба.

Найпростіше, це прив’язувати побутові справи до вже запланованих пауз, а не влаштовувати паузу під справу: спершу дивитеся, чи є вікно між завданнями чи дзвінками. Якщо відлучаєтеся довше ніж на кілька хвилин, коротке повідомлення в робочому чаті на кшталт «вийду на 20 хв, зустрічаю кур’єра» не залишає колег у невизначеності. Це набагато простіше й чесніше, ніж мовчки зникнути й сподіватися, що ніхто не помітить.

4. Забувати про здоров’я

Коли не ходиш до офісу, фізичної активності зазвичай об’єктивно стає ще менше. Легко не помітити, як минуло кілька годин безперервного сидіння за комп’ютером.

Якщо порахувати кроки за день, коли працюєш віддалено, вийде подекуди не більше 1000–1500. Здається, що це можна легко надолужити ввечері довгою прогулянкою чи тренуванням, але це не зовсім так.

Дослідники Маастрихтського університету перевіряли, чи здатне одне інтенсивне тренування компенсувати наслідки багатогодинного сидіння впродовж дня, і зʼясували, що ні. Коли активність рівномірно розподілена малими порціями протягом дня (десь трохи пройтися, поприсідати), це впливає на чутливість до інсуліну та обмін речовин помітно краще, ніж один тривалий вечірній забіг після цілого дня сидіння.

Тому має сенс закладати активність не лише вранці чи ввечері, а й всередині робочого дня.

5. Не мати структури й особистих меж

Удома значно легше відволікатися на особисті справи. Ви фізично доступніші для людей, з якими живете або спілкуєтеся поза роботою. Наприклад, ви з партнером обоє працюєте віддалено: одному прилетів терміновий дзвінок, а другий саме в цей момент хоче поділитися новиною чи просто перекинутися парою слів. Відмовити незручно, але фокус уже втрачено. Або дитина повертається зі школи саме в розпал важливого завдання і хоче розповісти, як пройшов день. Тут і байдужим не побудеш, але й роботу відкласти на годину теж не можна.

Такі моменти неминучі, і повністю унеможливити їх не вдасться. Та й не варто, бо це живі стосунки, а не перешкода. Але можна домовитися заздалегідь: наприклад, показувати на пальцях чи жестом «5 хвилин і я звільнюся», а не одразу переходити до розмови. Або завести правило: якщо двері зачинені чи навушники надіті, значить, зараз не найкращий момент.

Саме тому потрібні структура та більш-менш сталий графік, якого варто дотримуватися.

6. Сприймати гнучкість як карт-бланш

Карт-бланш — це необмежена свобода діяти на власний розсуд, без жодних умов. Саме так іноді ми починаємо сприймати можливість працювати з дому: якщо ніхто не бачить, коли сідаєш за ноутбук і коли встаєш, то формальний робочий день перестає мати значення.

Та коли ніхто не бачить, як і що ви робите, легко дати собі слабину в інший бік — почати відкладати справи, зсувати графік, ігнорувати дедлайни. Спочатку це виглядає безпечно: сьогодні затримався з відповіддю на годину, завтра переніс завдання на «трохи пізніше». Але без контролю такі дрібні поступки накопичуються, і робочий режим поступово розвалюється.

Якщо графік з 9 до 18, це означає, що весь цей час треба бути на зв’язку з командою і вчасно відповідати. Якщо є дедлайн — завдання здається саме в дедлайн. А якщо до завдання залучені колеги з інших відділів, варто враховувати і їхній робочий графік, а не підлаштовувати комунікацію лише під власну зручність.


Навіть за роки досвіду роботи на дистанційці легко раптом помітити, що графік поплив, кроків за день стало менше, а робочі розмови звелися до мовчазного очікування повідомлень. Це нормальна частина процесу. Дисципліна періодично провисає в кожного, хто працює віддалено достатньо довго. Головне — вміти вчасно це помітити й трохи підкрутити гайки, а не чекати, поки звичка перетвориться на постійний стан речей.