Раніше Work.ua публікував поради Олександри, як працювати віддалено, якщо вдома залишилися діти. Але зараз Саша відправила їх до батьків за місто, щоб мінімізувати ризик захворювання. Як вона зазначає, це значно, з одного боку, спростило, а з іншого — усамітнило її життя.

Олександра Лєтова
Олександра Лєтова
HR-маркетологиня Work.ua та екскерівниця контент-відділу

Якщо ви, як і я, залишилися одні ще й, не дай боже, захворіли, ділюся порадами, щоб не звихнутися.

Режим

І це найлегший пункт.

Їжа.

Щоб не паритися з приготуванням обідів і вечерь, я приготувала собі на весь тиждень деко лазаньї. Робиться вона легко, швидко і абсолютно недорого, а головне — на листи лазаньї немає ажіотажу в маркетах. Водночас вона смачна і не набридає. Зголодніла, розігріла, поїла. Зі сніданками те саме — я їм тости з сиром, авокадо і м’ясом. Якщо набридає — вівсянка, міс. Все це швидко готується, смачно і корисно. Ну а ввечері у мене тости, але з рибою. У проміжках — яблука, шоколад і овочі.

Одним словом, маю на увазі, що потрібна проста, зрозуміла і легка схема харчування, яка не відніме ні часу, ні сил, але дасть енергію.

Підйом / відбій.

На роботу їхати не потрібно, а значить, можна засинати і прокидатися на годину пізніше. Тобто перед сном можна встигнути почитати книжку, а вранці — додивитися сон. Головне — не засинати о третій годині ночі. Адже вдома ліжечко завжди поруч, і того гляди заснеш прямо посеред робочого дня. А цього нам не треба.

Робота.

Тут взагалі все просто. Обладнайте собі приємне і комфортне робоче місце. Але не ліжко. Я, наприклад, перетягнула кухонний стіл в сонячну кімнату, принесла туди квітів, покликала кішку. Сиджу на дивані, у хвилини смутку можна швидко прилягти, але тільки у хвилини смутку.

Скайп-колли, зустрічі, обговорення — все за розкладом. І прислухаючись до порад, як залишатися продуктивною, працюючи з дому, я з макіяжем і зачіскою.

Не ховайте емоції

Незважаючи на те, що все літо 2019 я провела практично в ізоляції, що для мене взагалі не властиво (діти все літо були у бабусі, а з чоловіком я розлучилася), це виявилася зовсім не та ізоляція, що зараз. Тоді ж бо я працювала. А на вихідні їхала до дітей. Тобто одна була тільки на шляху з/на роботу.

Зараз же я взагалі одна. Я дуже люблю спілкування. Я можу в розмові торкнутися людини разів 5 за хвилину. Мені треба, щоб над моїми жартами сміялися. Щоб хтось сопів, зітхав, видавав хоч якісь звуки. Але цього немає. Тому час від часу мені хочеться поридати. І я ридаю. Стало легше, погнала далі. Хочете плакати, плачте. Сміятися — смійтеся. Все одно ніхто не почує.

Будьте корисні

Через карантин у когось обсяг роботи збільшився, а у когось — дуже скоротився. Ви не повинні байдикувати. Знайдіть, чим себе зайняти. І я не про перегляд серіалів і навіть не про вивчення нової мови. Будьте корисні.

Що вирішила я? У мене є робочі завдання, але всі вони пов’язані з офлайн і людьми. І не факт, що вони виявляться потрібні. Але ми вирішили, що будемо працювати. Навіть якщо все покотиться у відомому напрямку, перенесемо на майбутнє.

Я намагаюся зв’язуватися з лікарнями та постачальниками, щоб знайти щось для когось. Шукаю маски, антисептики, щоб потім передати до лікарень. Якщо хочете, приєднуйтеся.

Видихайте

Сьогодні вранці прочитала у когось статтю про те, що не потрібно «триматися» і «прориватися». За всіма ознаками суне криза. І навряд чи ви самостійно можете на неї вплинути. Але ви точно можете або «вбитися» в істериці об стіну, або прийняти нову реальність.

Практично рік тому я переживала свою власну кризу. Щоранку впродовж мінімум місяця я прокидалася з думкою «мені ж це наснилося?» і погано уявляла собі нову реальність. Зараз вранці я відчуваю щось схоже. Але ні, це не сон. І взагалі-то тут не має якогось рецепту. Просто минув час і все вляглося. І ще через рік я теж скажу: «Бачите, минув час і все вляглося».

Отож, видихайте. Все точно нормалізується.

Читайте також