Якими мають бути толерантність і різноманітність у колективі — досвід Priton Krasy

Яке воно, справжнє розмаїття в дії, Work.ua розповіла співзасновниця студії Нія Нікель.

Спочатку Нія трохи розповіла про студію і колектив, а потім поділилася кількома думками про те, як компаніям підтримувати толерантність і чому варто розповісти якомога більшій кількості людей про те, що ваш бізнес проти дискримінації.

Нія Нікель

PR-директорка, співзасновниця студії Priton Krasy

Priton Krasy — це студія яскравих фарбувань волосся і креативних стрижок. Нещодавно нам виповнилося 4 роки. З моменту заснування ми сильно виросли: починали з маленького приміщення в 16-18 м², зараз у нас велика студія на Майдані Незалежності.

Загалом в салоні працює 7 людей. Це співзасновники — я та наша артдиректорка Катя, адміністраторка Ліза та четверо майстрів. Ось їхні історії.

Саша Кельт

Саша — хлопець з мусульманської родини. Він відкритий гей. У нього ВІЛ та пограничний розлад особистості, що поєднується з біполярним розладом і затяжною депресією.

Як говорить сам Саша, до цього він не особливо бачив сенс у житті, і тому багато вживав. А після наркотичного тріпу виникає «серотонінова яма», людина впадає в сильну депресію і не може себе контролювати.

Спочатку він був візажистом, але довго не міг знайти собі роботу, тому що багато студій Сашу просто не хотіли брати. Коли хлопець розповідав роботодавцям про свій статус, йому часто відмовляли у роботі.

Якось його відмовилася обслуговувати стоматологія: Саша чесно сказав, що у нього ВІЛ, і вони просто відповіли: «А, тоді ми не будемо тебе обслуговувати». Хоча Саша дуже принциповий в питаннях терапії, він весь час на спеціальних препаратах, тобто він фізично не може інфікувати іншу людину. Тим паче у стоматології, де все має бути стерильно. Ще була ситуація, коли він пофарбував волосся в рожевий колір і його побили в метро, ​​на очах у всіх, — просто за те, що він з рожевими волоссям і гей.

Тобто у цієї людини в житті було дуже багато гострих ситуацій. Коли він прийшов до «Притону», ми в першу чергу сказали: «Сашо, нам важливо, щоб ти завжди був на роботі тверезим, не вживав. Якщо ти берешся за цю роботу, то ставишся до неї відповідально та серйозно».

У Priton Krasy Кельт прийшов теж як візажист, але у нас це не дуже популярна послуга: всі клієнти звикли до нашого позиціювання, що ми саме «по волоссю». Він поступово вивчився у нашої артдиректорки Каті на колориста і зараз займається волоссям.

На цій роботі у Саші відразу було велике завантаження — він одночасно і навчався, і починав працювати. В результаті, як він сам каже, у нього в принципі зник сенс у вживанні.

Саша Кельт

Плюс ми два роки тому вирішили, що з нашими колегами раз на місяць працюватиме психолог, послуги якого оплачує студія. Річ у тому, що коли ти працюєш у сфері обслуговування, у тебе сильне вигоряння:

• постійно приходять люди, які розповідають про свої проблеми, і якщо ти емпат, то будеш у ці проблеми залучатися і буде здаватися, що «світ — тлін і безвихідь»;
• робота дійсно складна, одне фарбування в середньому триває 5 годин (у Кельта нещодавно було фарбування, яке тривало 10 годин) і весь цей час людина проводить на ногах;
• дуже велика відповідальність — послуги студії досить дорогі й ти не можеш помилитися, тому що це зовнішність людини. А бувають випадки, коли робота — екстрена.

І ось Саша Кельт пішов до нашого психолога (в колективі ми називаємо психолога Наш Бо-бо), йому дуже сподобалося і він продовжив терапію.

На цей момент Саша Кельт працює в Priton Krasy найдовше з усіх майстрів.

Ріна

Ріні 19 років і вона з міста Щастя Луганської області. До Києва вона переїхала кілька років тому, щоб навчатися в художній академії. Переїхала сама, без сім’ї, і прийшла до нас працювати, тільки-но їй виповнилося 18 або навіть раніше (пам’ятаю, ми з бухгалтерами дуже довго думали, як її правильно оформити у штат, щоб все було законно та офіційно).

У Ріни було багато проблем з навчанням в академії, тому що були викладачі, які явно виявляли їй свій хейт через те, що вона з Луганської області.

Багато роботодавців ставилися до неї дуже погано, могли навіть зовсім не видати зарплату, адже вона ніде не була офіційно оформлена через свій вік. А Ріна сама винаймає квартиру, у неї є собака, яку вона підібрала на вулиці, — дівчина повністю себе забезпечує вже в цьому віці. І зрозуміло, що їй потрібна робота.

Адміністраторка салону Ліза, майстер Ріна та PR-директорка Нія

Коли вона прийшла до нас, то спочатку думала, що нічого з цього не вийде — здавалося, що обов’язково потрібен певний досвід роботи. А потім виявилося, що вона дуже талановита, працьовита, не боїться складних завдань. І зараз Ріна — це дуже високого класу професіонал. Вона вже робить вкрай складні роботи, які не подужають навіть люди з семирічним досвідом.

Ріна — наш наймолодший співробітник і при цьому вже топмайстер. Вона викладає курси колористики для людей з інших студій, які приходять вчитися в Priton Krasy. Тож вік не має значення.

Кейт Панкштейн

Кейт приїжджає на роботу на велосипеді. Цікаво, що дівчина попередньо запитала: «А чи не буде проблеми, якщо я буду приїжджати на велику й паркувати його в студії?» Ми їй відповіли: «Звичайно, ні. Ми тільки за!» А потім вона розповіла, що іноді їй забороняли приїжджати на роботу на велосипеді, говорили, що не дуже добре для бізнесу, якщо він буде припаркований біля офісу або всередині. У нас такого ставлення немає.

Кейт дуже любить тварин і спочатку навчалася на грумера, хотіла стригти тварин. Але потім зрозуміла, що це не дуже толерантно щодо них, тому що тварини часто не хочуть цього, їх потрібно тримати та стригти насильно. Вона вирішила перейти в ту галузь, де змушувати нікого не потрібно, а люди самі хочуть цього.

Кейт теж виявилася дуже талановитим майстром і вже на стажуванні робила такі фарбування, які роблять люди з трирічним досвідом. У неї дуже незвичайний і яскравий стиль. Вона талант!

Одна з робіт Кейт

Та з Кейт у нас є момент притирання — вона сильно переживає, що її можуть якось образити. Але ми переконуємо її, що це не так, що їй потрібно просто розслабитися і не хвилюватися — деяким людям потрібно трохи більше часу. Ще один принцип Priton Krasy — ми не шеймимо людей, навіть якщо вони щось не розуміють або якось незвично поводяться. Ми завжди спілкуємося, намагаємося знайти те, що буде працювати з конкретною людиною, і далі вже розвивати сильні сторони, працювати з тим, що не виходить.

Саша Берлін

Саша був барбером, він ще 4 роки тому приходив у нашу першу студію і вже тоді хотів бути колористом, але потім злякався, що якщо буде дуже активно вчитися на колориста і при цьому працювати барбером, у нього не буде вихідних і страждатиме основна робота. Тоді він вирішив відмовитися від цього задуму. І ось майже через 4 роки його знову привів до нас Саша Кельт.

Саша Берлін

Драматичної історії у Саші немає, це скоріше історія про другий шанс. Нехай першого разу не вийшло, та це не означає, що навіть через кілька років не варто знову спробувати. І ми завжди даємо другий шанс.

Катя Хропата, артдиректорка, співзасновниця Priton Krasy

І ще у нас була дуже цікава історія. Наша артдиректорка Катя якось побачила у репортажі про людей з вадами зору дівчину, яка хотіла навчитися робити укладки, спробувати себе як майстер. Ріна взялася за це і повністю безкоштовно вкладала свій час. Через кілька занять ця дівчинка робила укладки краще, ніж деякі майстри.

На жаль, через карантин і декілька наших переїздів ми втратили зв’язок. Але було б класно відновити заняття — дівчина справді дуже талановита, було б чудово запросити її до нас у студію. Тому що у неї дійсно є своє бачення і воно не залежить від того, бачить вона чи ні.

Як наймати толерантних людей, на що звертати увагу

Ми з нашим психологом розробили спеціальну анкету і відправляємо її всім людям, які надсилають нам свої резюме. Вона складається з 200 питань, всередині анкети є шкала щирості. Ми спочатку перевіряємо цю шкалу: якщо бачимо, що людина щиро заповнила анкету, переходимо до інших відповідей.

Ми перевіряємо, як люди вигоряють, чи підходять вони нам за внутрішньою культурою, як у них зі стресостійкістю, як у них з працьовитістю і бажанням розвиватися. Ми дивимося на всі ці параметри та розуміємо, людина нам підходить чи ні. Якщо людина нам не підходить, ми відразу говоримо: «Дивись, ось ці моменти для нас ключові, і ми переживаємо, що якщо ти до нас прийдеш, то ти змарнуєш час, ми змарнуємо час і ніхто не буде щасливий». Ми дуже багатьом кандидатам відмовляємо. Особливо, якщо не сходимося в культурі. Під культурою я маю на увазі сприйняття світу.

На співбесіді для тих, кого ми запрошуємо після анкетування, одне з основних питань: «Як ви ставитеся до ЛГБТ?» Тому що до нас часто приходять представники нетрадиційної сексуальної орієнтації й буде дуже складно для всіх, якщо людина не зможе працювати з людьми, у яких інші погляди.

Ми давно ухвалили для себе стратегію, що у нас не просто студія, а клуб для людей з різними інтересами. До нас клієнти приходять у піжамах, з вином, з собаками, в салоні обговорюють різні теми — політику, що є Бог, що там за нові тренди фемінізму. Тому ми й вибираємо людей з цінностями, тих, чия основна мета — не просто заробити гроші, а щось створювати.

В результаті у нас вийшла така собі «сімейна» студія. Наприклад, у мами Лізи, нашого адміністратора, не все добре зі здоров’ям. Їй потрібно часто їздити до іншого міста, щоб допомагати мамі. Адміністратор, в розумінні більшості студій, — це людина, яка повинна знаходитися на робочому місці цілодобово. У нас ніколи такого не було — головне, щоб наш сервіс залишався на високому рівні, а адміністратор може сам розподілити свій робочий час.

І ось зараз Лізи часто немає в студії й замість того, щоб попрощатися з нею, ми вирішили інакше. Наші майстри самі сказали: «Лізо, ми тобі допоможемо! Будемо отримувати посилки, все тут розставляти, будемо тобі говорити, що закінчується. Ти зможеш робити замовлення на матеріали та вести клієнтів дистанційно, а ми поки займемося твоїми обов’язками в салоні, щоб тебе підтримати».

Чи є шанс змінити нетерпимого та упередженого співробітника, якщо він потрапив до колективу

Ми ставили це питання нашому психологу. Потрібно дізнатися, чому людина нетерпима, це закладено вихованням або соціумом або ще чим-небудь, і потім це все опрацьовувати. Але це можливо, винятково якщо людина сама хоче змінитися. Якщо людина не хоче змінюватися і вважає, що повністю права, і що нетерпимість — це природна частина сучасного соціуму, то я б радила, як каже одна з кращих книг, яку я читала, «не треба працювати з м*даками» (мова про книгу Роберта Саттона «М*дакам тут не місце»).

Тому я б радила провести серйозну розмову про те, чи готова людина змінюватися, чи розуміє вона, що це її проблема, чи думає, що перевага. А потім вирішувати, що робити далі.

Попри те, що у нас в компанії працює всього 7 осіб, ми все одно за те, що з нами повинен працювати психолог. Тому якщо компанія — це середній або великий бізнес, я вважаю, що в штаті повинен бути психолог. Це дуже важливий момент: ми живемо в еру емоційної перенасиченості, в еру дуже великих стресів і нам всім потрібна підтримка. Особливо зараз, коли ми сидимо вдома, коли немає з ким поговорити, висловити свої емоції, а спілкування стає більш формальним, співробітникам дуже потрібна підтримка. Тому психологи в компанії — просто мастхев.

Чи потрібно компанії заявляти про те, що вона підтримує толерантність та інклюзивність

Як колись сказала Марія Тодорчук, засновниця благодійної організації «Клуб Добродіїв», коли ви займаєтеся благодійністю, ви не можете про це мовчати. Ви повинні говорити, щоб дізналися інші люди й теж захотіли цим займатися — це ланцюжок добра.

Так само й з толерантністю: компанії, які підтримують толерантність і сучасні погляди, повинні це транслювати, показувати та розповідати. Так, іноді це загрожує хейтом і погрозами, але що більше ми про це будемо говорити, то менше буде негативних реакцій і в якийсь момент для всього соціуму стане абсолютно нормальною толерантність і прогресивні погляди.

10 років тому благодійність полягала в тому, щоб привезти цукерки в дитячий будинок. Ніхто не хотів пов’язувати свою компанію з онкохворими дітьми, тому що «вони лисі, некрасиві, й нащо такі негативні асоціації з нашим бізнесом?». Зараз абсолютно всі бізнеси вважають нормальним допомагати онкохворим дітям, дітям з неврологією, дітям зі складними шкірними захворюваннями.

Зараз в Priton Krasy проходить благодійна ініціатива: раз на тиждень команда буде робити фарбування для людей, які знаходяться у тяжких життєвих умовах, але завжди мріяли про яскраве волосся. Будь-яка людина, яка вважає, що потрапила до важкої життєвої ситуації, може написати повідомлення в студію і, можливо, майстри виконають її мрію.

Читайте також

• Инклюзивность в бизнесе — возможность, от которой выигрывают все
• Новый HR-тренд: многообразие и равные возможности