Психологиня з багаторічним досвідом ділиться з читачами Work.ua порадами щодо збереження ментального здоровʼя колективу під час війни.

Як допомогти своїм працівникам витримати психологічний тиск під час війни? Чи вже треба звертатися до психолога або почекати, поки війна закінчиться? Який вид терапії вибрати для персоналу, а який для топменеджменту? Відповіді на ці запитання Work.ua отримав у психологині з компанії Meclee, фахівчині з 8-річним досвідом Альони Голімбовської.

Альона Голімбовська
Альона Голімбовська
психолог-практик, психотерапевтка, сексологиня, тілесно-орієнтований терапевт

Життя триває попри все. Навіть попри війну і повну невизначеність з найближчим майбутнім. Тож якщо є можливість зібрати свій колектив і згуртувати його для продовження роботи — треба збирати та згуртовувати. Але тепер, окрім заходів з тимбілдингу, корпоративних нарад і постановки цілей, до роботи з персоналом раджу залучити й професійного психотерапевта. Добре, якщо він матиме спеціалізацію з кризового консультування та роботи з травмами й втратами.

Коли починати

Роботу з психологом треба починати вже зараз. Кожен з нас у цій війні має власну історію, власні страхи та способи їх проживати. Так, у бізнесі не заведено нести до колег свій біль, сльози й тривоги, тож часто у робочому колективі люди намагаються «тримати лице». Проблема в тому, що під час війни, під час перебування у сильному стресі, така маска спокійної та непохитної людини може зрештою коштувати дуже дорого.

Стримування сильних почуттів без дозволу собі їх прожити може з часом вилитися у нервовий зрив, глибоку депресію, складний посттравматичний розлад.

А якщо врахувати, що на роботі ми проводимо вісім годин на день, неважко уявити, скільки душевних сил витрачається на стримування емоцій.

З чого починати

Для початку варто провести ознайомчу роботу з топменеджерами та HR-ами компанії. Зараз у мережі можна легко знайти вебінари, присвячені етапам проживання травми, поведінці людини під час воєнних дій, способам адаптації в умовах війни, невизначеності та небезпеки.

Можна попросити психотерапевта дібрати матеріали, які найкраще пасуватимуть до ситуації в колективі. Ця теоретична частина необхідна для:

  • розуміння, на якому етапі проживання травми або стресу знаходиться колектив та окремі співробітники;
  • усвідомлення відповідності реакцій та ситуації (зокрема і для самих топів);
  • адекватної постановки цілей та розробки планів з врахуванням реальних психоемоційних можливостей співробітників.

Для колективу також варто провести ознайомчу теоретичну зустріч. Теми для розмов можуть бути ті самі, тільки акцент варто зробити на необхідності психотерапії для максимально м’якого та безпечного відновлення сил і повернення до робочого стану.

У групі чи індивідуально?

Для топменеджерів та вищого керівництва рекомендую індивідуальну роботу

Все-таки між ними та іншими членами колективу існує ієрархічна дистанція, яку важливо зберегти. Підлеглі зазвичай бачать у керівникові лідера, сильну особистість, на яку можна покластися, яка вміє знаходити рішення і залишатися сильною за будь-яких умов.

Під час війни очікування від керівника зростають, відповідно, зростає і рівень відповідальності та стресу.

Доводиться витримувати загальну напругу в колективі, стикатися зі спротивом і небажанням виходити в офіс (страшно їздити транспортом, важко добиратися, будівля офісу знаходиться в небезпечному районі або в ній немає укриття), розвʼязувати купу організаційних проблем, про які в мирний час і не йшлося.

Якщо загальні організаційні питання можна обговорювати на зібраннях і нарадах, то те, що назбиралося на душі, краще довіряти психотерапевту в індивідуальній роботі.

Якщо дозволяє ситуація, можна організувати окрему психологічну групу для топменеджерів. Разом злитися на війну, горювати кожен про своє чи спільне, відкриватися людською, живою частиною себе. Згадувати, що ніхто з нас не залізний і всяке «зберігайте спокій» має свою межу.

Якщо йдеться про робочий колектив, то починати варто з групової терапії

Уже чую зустрічне запитання від керівників про те, для чого колегам так близько знайомитися.

Мета таких зустрічей — не знайомство, а повернення людей до колективу. Повернення їм професійної ідентичності, нагадування, що вони, окрім іншого, — колеги й мають спільну справу тут і зараз, у цій компанії.

Людям важливо зрозуміти, що вони не самотні у своєму горі, страхах та переживаннях. Спільне обговорення, співпереживання, емоційне реагування зрештою дадуть відчуття опори.

Групова психотерапія може стати частиною тимбілдингу, тільки тут увага приділятиметься не лише вмінню гуртуватися та домовлятися, але і навичкам емоційної підтримки, емпатії, співпереживання. Зараз дуже важливо, щоб кожен співробітник зрозумів, що, по-перше, він не єдиний, кому боляче, тривожно, страшно і бентежно, а по-друге, йому є на кого спертися.

Як бути з індивідуальною психотерапією?

Залежить від ситуації. На індивідуальну роботу може подати запит і сам працівник — в такому разі слід узгодити час та місце проведення сесій, щоб вони не заважали робочим процесам.

Так само індивідуальну роботу може запропонувати психотерапевт, якщо бачить таку необхідність. Втім, індивідуальну психотерапію можуть порадити й топменеджери. Особливо якщо є сильний спротив до групової терапії. До речі, той факт, що керівник також працює з психотерапевтом, може стати вирішальним у подоланні спротиву підлеглого.

Важливо показати, що дбати про своє психічне здоров’я так само важливо, як і про фізичне. А в умовах війни — й поготів.

На що в поведінці людини треба звернути увагу топменеджерам та HR-ам, щоб рекомендувати особисту терапію?

  1. Людина демонструє замкненість, розсіяність та неуважність (не орієнтується у часі, забуває, про що щойно говорив з колегою, спізнюється, плутає дні тижня, не може зосередитися на робочих завданнях), перебуває у стані апатії або відмовляється сприймати реальність.
  2. Інший полюс — гіперактивність, агресивна поведінка, спроби всіх врятувати. І те, і інше є ознаками дезадаптації, коли можливості людини не відповідають зовнішнім умовам та вимогам.

Як пропонувати терапію

Важливо утриматися від оцінок і постановки діагнозів. Не можна казати працівникові: «Ти дуже дезадаптований, тобі потрібна індивідуальна робота з психотерапевтом». Таке формулювання скоріш відштовхне людину і налаштує її вороже до психотерапії як такої.

Рекомендую виходити з Я-послань, підкреслювати важливість людини для колективу та ваше бажання зберегти наявних працівників. Людина має відчувати турботу, вашу небайдужість до того, що вона зараз відчуває та через що проходить.

Ті самі підходи, до речі, треба застосовувати, й пропонуючи колективну роботу з психотерапевтом.

Будьте готові до спротиву і саботажу. Це нормальне явище — далеко не всі й не одразу можуть погодитися на щирі розмови, де йтиметься не лише про факти, але і про ставлення до них.

Можливо, тут знадобиться ваші досвід ведення переговорів і вміння переконувати. Можливо, потрібно буде кілька «підходів», щоб вас почули, прийняли пораду. Будьте терплячими та спокійними — зараз не працюють накази або суворі вказівки, натомість доброзичливість і емпатія здатні подолати найсильніший спротив.


Війни не назавжди. Усі вони зрештою завершуються і життя знов повертається у мирне річище. І поки наші Збройні сили з кожним днем наближають перемогу України, наше завдання — підтримувати тил: поновлювати робочі процеси, налагоджувати комунікації, дбати про психоемоційне здоров’я, своє та колег.


Читайте також



Щоб залишити коментар, потрібно увійти.