По лезу ножа: 5 тем, які не варто обговорювати з колегами

У цій статті читайте, чому не доречно радити колегам залишатися у своїх містах або вимагати спілкування тільки українською. І що краще зробити натомість.

Зараз складний період — час ухвалення важких та відповідальних рішень для кожного українця: їхати чи залишатися, допомагати комусь чи піклуватися перш за все про себе, збирати «тривожну» валізку чи зберігати спокій й таке інше. 

Хтось самостійно робить свій вибір, а комусь потрібно проаналізувати думки інших. І коли ви є авторитетом для своїх колег, то вони можуть дуже зважати на вашу думку. Тому усе, що ви говорите про ситуацію в країні та поведінку і людей, може стати підставою для доленосних рішень інших, навіть якщо ви цього не усвідомлюєте.

Work.ua зібрав тези, які, на нашу думку, не варто обговорювати з колегами.

У нас безпечно, виїжджати не треба

З найкращих намірів заспокоїти людей, ви можете казати, що у місті, де розташоване підприємство, все гаразд і не треба нікуди їхати. І ще додавати про складнощі з винайманням житла в інших регіонах України або за кордоном. 

Найгірше — казати, що ті, хто їде — боягузи або зрадники. А буває й таке.

Озвучування усіх вищенаведених думок спонукатиме людей лишатися. Але ж якщо бути чесними, то навряд зараз є місце, де абсолютно безпечно і є стовідсоткова гарантія, що там не трапиться нічого поганого. Тому кожен українець повинен сам вирішувати для себе, як йому буде краще і спокійніше. Для когось правильним рішенням буде переїзд в іншу країну чи регіон, для когось — перебування вдома, навіть якщо там лунає сирена. 

Коли захочете дати комусь пораду нікуди не їхати, пам’ятайте — якщо щось трапиться з цією людиною у тому місті, де вона залишилась, провина може лягти й на вас.

Допомагай, волонтерь, переказуй гроші

Ваша волонтерська допомога може бути класним прикладом і натхненням для інших. Якщо не переросте в буквальну вимогу, щоб колеги щось робили для допомоги, окрім основної роботи. У хвастощі своєю участю у волонтерській діяльності та німе запитання: «А що зробив ти?» В активне спонукання людей кудись переказувати гроші. 

Треба дозволити кожному робити особистий вибір стосовно допомоги. Для багатьох найкращим варіантом буде допомога самим собі. Бо чимало людей зараз перебувають не в найкращому емоційному стані й у них просто немає внутрішнього ресурсу на те, щоб робити щось для інших. Те саме й з грошовим ресурсом.

Читай тільки такі новини, дивись тільки такі відео

Ми за популяризацію україномовного контенту і правдивих новин. Але ми також за здоровий глузд і свободу вибору. Так, варто розповісти людям, як можна перевірити новину на правдивість і що треба уникати фейків. Але не можна говорити колегам, що саме їм дивитися і тим паче — які висновки робити з побаченого.

Проте це не значить, що за запитом людей не можна розповідати їм, що читаєте і дивитесь саме ви. Або що не можна поділитись чимось цікавим чи корисним на ваш погляд. Просто не варто влаштовувати обговорення всією компанією чи робити висновки за людей.

Переходь на українську просто зараз

Ми підтримуємо перехід на українську абсолютно кожного. З початком війни багато наших земляків почали говорити рідною мовою. Проте, є й ті, хто і хотів би перейти на солов'їну, але їм дійсно важко це зробити.

В Україні є багато людей, які звикли спілкуватися російською. І різко перейти на українську їм важко. Не варто цькувати їх — краще підказати, як полегшити перехід. Але і це — тільки якщо людина сама запитає поради.

Не радій, не усміхайся, не співай

Усі українці зараз поділилися на дві категорії:

• ті, хто вважає, що під час війни не можна радіти життю і вся нація повинна бути в скорботі аж до самої перемоги;
• ті, хто вважає, що там, де немає активних бойових дій, життя повинно продовжуватись не тільки з його печалями, а й з радощами.

Зазвичай потрапляння в кожну з категорій залежить не від бажання людини, а від її психологічних особливостей і пережитого під час війни. Не треба засуджувати ні перших, ні других.

Заборона на хороший настрій, посмішки й нормальне людське спілкування навряд додасть взаєморозуміння у ваші відносини.

Якщо ви не можете нормально сприймати, що хтось живе так, ніби війни немає, спробуйте просто зменшити спілкування з такими людьми й не виказувати їм свого незадоволення. 

Проаналізуйте, можливо вам просто надто важно переживати війну і потрібно звернутися за психологічною допомогою або хоча б спробувати допомогти собі самостійно.

А якщо ви з тих людей, які здатні на позитивні емоції під час війни, памʼятайте, треба зберігати баланс — нестримні веселощі й подібне справді можуть бути недоречними зараз.

Читайте також

• 6 фраз, які не варто говорити у колі рідних та колег під час війни
• Як проходить адаптація до роботи в умовах війни — досвід великих компаній