Фізичний та ментальний комфорт — ключ до здорової атмосфери в команді. А емоційно здорова команда здатна показувати надзвичайні результати. Як зробити так, щоб ваші працівники ніколи не відчували емоційного вигорання, знає PR-менеджерка компанії Savvy L&D Solutions Маргарита Подлєсная. Її цінні поради публікує Work.ua.

Маргарита Подлєсная
Маргарита Подлєсная
PR і Marketing Manager у компанії Savvy L&D Solutions

Новий час диктує нові правила. Зараз у моді full-time зайнятість та високі досягнення. Але поруч з такою бажаною надпродуктивністю завжди стоїть емоційне вигорання. І як би ми не прагнули, щоб працівники постійно показували найвищі результати, ціна може стати надто високою.

Емоційно виснажений працівник фізично втомлений, страждає від безсоння, головного болю, порушень харчової поведінки, роздратований і невмотивований. Його стан впливає і на інших колег, і на командну продуктивність.

Хто в зоні ризику

Від емоційного вигорання не застрахований ніхто. Та все ж є професії, представники яких потрапляють в зону ризику частіше за інших.

Найбільша ймовірність вигоріти у тих, чия робота полягає в частій взаємодії з іншими людьми. Коли регулярне спілкування — частина професії, це загрожує емоційним перевантаженням. Додайте підвищену відповідальність, і отримаєте вибухонебезпечну суміш.

Найчастіше страждають від вигорання педагоги, вчителі в школах, вихователі в дитячих садках, викладачі у ВНЗ. Викладачі та тренери #SavvyUA не є винятком. Наша робота передбачає щоденний контакт з десятками людей різного віку, характеру, настроїв та соціального бекграунду.

До професій, представники яких стикаються з вигоранням частіше за інших, також відносять психологів, соціальних працівників, продавців, правоохоронців, фінансистів тощо.

Лікарі також у зоні ризику, адже, крім комунікації, на них ще й лежить величезна відповідальність — від ухвалення рішень залежить життя людей. Щоденна напруга в поєднанні з іноді низькою оплатою праці згубно впливає на емоційний стан цих спеціалістів.

Хто більш схильний до емоційного виснаження — чоловіки чи жінки

За даними щорічного дослідження McKinsey & Co., 42% жінок та 35% чоловіків пережили вигорання у 2021 році. Роком раніше було 32% і 28% відповідно. Існує стереотип, що чоловіки — сильна стать і їм вдається успішніше контролювати свої емоції, проте дослідження кажуть самі за себе.

Через пандемію багатьом з нас довелося працювати віддалено. Закриті навчальні та дошкільні заклади повернули дітей додому, а це суттєво збільшило обсяг обов’язків батьків, особливо мам. У сім’ях переважно саме жінки брали на себе догляд за дітьми, контроль за дистанційним навчанням та поточні побутові справи. А якщо окрім усього перерахованого, жінка щоденно проводить 3-5 онлайн-занять із групами або студентами?

Величезний список обов’язків і незмінна щоденна картинка — таке поєднання створює напругу та сприяє емоційному вигоранню.

Айтішники теж вигорають

Контактуючи з ІТ-середовищем не перший рік, ми помітили, що багато знайомих з інших сфер вважають роботу в ІТ ідеальною: сидиш за комп’ютером, попиваєш чай, отримуєш немаленьку (а іноді космічну) зарплату. Не робота, а мрія. Проте в цій галузі працівники також піддаються емоційному вигоранню.

До причин можна віднести тиск дедлайнів, потреба бути постійно на зв’язку, багатозадачність, гонитву за кар’єрним зростанням, роботу з представниками інших культур, вимушене спілкування іноземною мовою.

Простими словами, будь-який стрес, якщо його вплив на людину повторюваний і тривалий, рано чи пізно може викликати вигорання.

Як розпізнати вигорання у працівників

На жаль, емоційне виснаження — це не нежить і не алергія, які легко розпізнати за видимими симптомами. За сусіднім із вами столом може сидіти людина з вигоранням, а ви не помічатимете цього тижнями. Що вже казати про віддалену роботу, коли ви майже не бачите одне одного. Тож як дізнатися, що колега почувається не ок?

Розмовляти.

Частими симптомами емоційного вигорання є апатія, роздратування, зниження зацікавленості в роботі, порушення продуктивності, погіршення концентрації уваги. Але ці прояви не обов’язково вказують на психологічну проблему. Можливо, у людини просто змінились пріоритети в житті, вона проходить через неприємний період у стосунках або готується до далекої подорожі й думками вже там.

Регулярні розмови з працівниками дозволяють тримати руку на пульсі та вчасно відмічати зміни в поведінці, які є першими дзвіночками вигорання.

Для нас одним із найдієвіших HR-інструментів є практика 1:1 (англ. one-on-one) — регулярні зустрічі працівника з його ментором, прямим менеджером чи HR-менеджером.

Особливість — неформальна атмосфера, де немає місця розмовам про статус поточних завдань. Під час 1:1 фокус зміщується на працівника, його амбіції та плани розвитку, думки щодо атмосфери в колективі, особисті переживання.

Головна мета менеджера, який проводить one-on-one, — сформувати або підтримати рівень довіри із підлеглим, показати, що він може щиро розповідати про те, що його хвилює, навіть якщо ці теми напряму не стосуються робочих завдань.

Тривожні дзвіночки вигорання

Звичайно, працівники рідко відкриваються на першому ж мітингу. Кожному потрібен час, щоб довірити свої переживання співрозмовнику, особливо якщо ця людина стоїть вище в корпоративній ієрархії.

Тому важливо зробити такі зустрічі регулярними (оптимально — раз на тиждень або двічі на місяць). З часом вони ставатимуть все більш неформальними, працівник розслабиться і розмовлятиме більш вільно — і не тільки на робочі теми.

Важливо, щоб менеджер проявляв зацікавленість та емпатію, ставив правильні запитання. Тоді йому вдасться розпізнати в розмові тривожні дзвіночки, а саме:

  • Багато понаднормової роботи. Навіть якщо вона добре оплачується, така робота забирає від працівника час на відпочинок, відновлення ментальних сил.
  • Непосильні завдання. Коли працівнику постійно дають завдання, з якими він не може самостійно впоратися, він перебуває в постійному стресі й це деструктивно впливає на його самооцінку.
  • Занадто прості завдання. Відсутність професійних викликів, монотонна нудна робота так само тягне за собою проблеми з самооцінкою, погіршення мотивації.
  • Мікроменеджмент. Логіка працівника така: «Якщо мене постійно контролюють, отже, мені не довіряють, я погано виконую свою роботу». Такі працівники перебувають у постійному очікуванні негативного фідбеку.
  • Напружена атмосфера в колективі. Відсутність друзів на роботі, проблеми в спілкуванні, конфліктні ситуації в команді та, як наслідок, відсутність підтримки з боку колег ведуть до невдоволення собою і своєю роботою.
  • Незручні умови роботи. Відсутність потрібної для роботи техніки, темне, незручне приміщення, необхідність діставатися до офісу громадським транспортом з кількома пересадками — ці нюанси можуть суттєво впливати на емоції та самопочуття.
  • Недостатня оплата праці. Працівник, якому мало платять, недооцінює себе, вважає свою роботу неважливою, думає, що його в будь-який момент можуть замінити іншим фахівцем, тому він живе в постійному стресі й переживанні за своє робоче місце.

Будь-яка з цих проблем ізольовано може і не мати серйозного впливу на емоційний стан людини. Але оцінювати ситуацію варто в комплексі.

Якщо до невдоволення робочим графіком, складністю завдань чи оплатою праці додаються проблеми в особистому житті, переїзд, народження дитини тощо, то результат буде передбачуваним — працівник з часом вигорить, його продуктивність суттєво знизиться і вірогідно вплине на всю команду.

Менеджер чи ментор, який опікується працівником, несе відповідальність не тільки за його робочу продуктивність, а й за ментальне здоров’я. Тому важливо регулярно спілкуватися з підопічними, активно слухати його, звертати увагу на слабкі місця і разом шукати рішення ще до того, як проблема стане очевидною.

Як боротися з емоційним вигоранням у працівників

В ідеальному світі менеджери піклуються про психологічне здоров’я своїх працівників, вчасно виявляють тривожні дзвіночки та допомагають уникнути емоційного вигорання.

Але в реальному житті ми всі тільки вчимося бути емпатичними, помічати нюанси у зміні поведінки й говорити відверто про проблеми на робочому місці чи в особистому житті. Тому shit happens. Але в наших силах створити таку культуру, в якій вигоранню буде все менше місця. Що для цього потрібно?

  • Заохочувати регулярні відпустки.

Уникайте ситуацій, коли працівники роками не беруть відпустку. Кількаденний відпочинок щонайменше раз на квартал має бути нормою. Одна з опцій — не дозволяйте накопичувати days off і переносити їх з року на рік. Працівник, ймовірніше, візьме вимушену відпустку, ніж дозволить вихідним згоріти. І ці кілька днів без роботи допоможуть йому відновити внутрішній ресурс.

  • Надавати позитивний приклад менеджменту.

Багато працівників не дозволяють собі піти додому, поки шеф ще на роботі, тому засиджуються до ночі всім відділом, а часом і працюють у вихідні. Але коли менеджер сам піклується про свій work-life balance, має цікаві хобі, регулярно ходить у відпустку та активно проводить час поза роботою, це знак для підлеглих, що вони можуть наслідувати його приклад.

  • Слідувати персоналізованому підходу в постановці цілей та КРІ.

Спроби зрівняти всіх однаковими завданнями та КРІ — погана ідея, адже в такому разі не враховуються сильні сторони й унікальні вміння. Беріть до уваги продуктивність, інтереси та амбіції конкретного працівника, це вмотивує його на досягнення та допоможе уникнути негативних думок про оцінку його роботи.

  • Формувати культуру зворотного зв’язку в компанії.

Ми помітили, що в українських компаніях переважає культура негативного фідбеку. Працівнику обов’язково вкажуть на недоліки в його роботі, будуть виправляти помилки, обговорювати та аналізувати факапи. Але рідко коли можна отримати похвалу за добре виконану роботу, вчасно зданий звіт чи гарну ідею, яка потенційно збільшить ефективність роботи відділу. В результаті працівник фокусується на своїх помилках, хвилюється через провали, вважає себе недостатньо хорошим спеціалістом і припускається ще більше помилок.

Щоб уникнути цього, розвивайте культуру зворотного зв’язку в компанії. Це не тільки покращить процеси всередині компанії, а й позитивно вплине на взаємини між колегами. Win-win, як не крути.

  • Запропонувати корпоративного психолога.

Не з усіма проблемами може допомогти впоратися ментор чи менеджер. Щодо ментального здоров’я потрібна професійна допомога, і чудово, коли працівник може отримати її як один з корпоративних бенефітів. Психолог може бути частиною штату компанії. Він допоможе розгледіти причини вигорання та стане провідником на шляху повернення працівника до нормального емоційного стану, допоможе визначитися з кар’єрними цілями тощо.

Для невеликих команд такий спеціаліст у штаті — скоріше невиправдана витрата, тож альтернативою може стати повна або часткова компенсація на самостійно вибраного терапевта.

  • Ввести практику сабатікалу.

Сабатікал (англ. sabbatical, творча відпустка) — це можливість піти у тривалу відпустку (від кількох місяців до кількох років) зі збереженням робочого місця. Мета сабітакалу — не завжди відпочинок. Це може бути творча відпустка заради написання книжки, проведення масштабного дослідження тощо.

Тобто у сабатікалі можна займатися тим, на що ніколи не вистачало часу через основну роботу. Після такого емоційного перезавантаження працівники повертаються з новими силами й революційними ідеями.


Емоційне здоров’я працівників — одна із зон відповідальності роботодавця. Звісно, ми не можемо контролювати всі сфери життя людини й стежити, щоб якась з них не давала небажаних реакцій, але тримати руку на пульсі й допомагати за потребою цілком в наших силах.


Зміст розміщених на сайті матеріалів не обов’язково відбиває офіційну позицію Work.ua. Інформація чи погляди, висловлені у матеріалах, є відповідальністю їхніх авторів.

Читайте також