Яким має бути лідер у часи війни: тези панельної дискусії на Global Leadership Forum

Тема лідерства нескінченна. Останніх 30 років в Україні його постійно обговорюють, про нього пишуть книжки та статті. Головна причина криється в тому, що лідерство — річ контекстуальна, воно залежить від того, як змінюються обставини й ситуації. А в нашій країні таких змін предостатньо.

Яким же має бути лідер у часи війни, щоб команди досягали результатів? Цю тему обговорювали на панельній дискусії в межах Global Leadership Forum, який відбувся 21 березня у Києві. Work.ua став титульним партнером заходу, а також долучився до виступів і обговорень.

Мета панельної дискусії — рефлексія світового досвіду лідерства та інтеграція з українським бізнес-ландшафтом, де лідери вимушені балансувати між задачами розвитку компанії, самовдосконаленням та екзистенційними викликами.

До обговорення долучилися:

• Артур Міхно, засновник та СЕО Work.ua.
• Андрій Булах, Deputy CEO МХП.
• Сергій Жуйков, керуючий приватним капіталом, PhD, сержант ЗСУ, снайпер.
• Лана Зеркаль, Надзвичайний та Повноважний Посол України.

Модератор — Роман Бондар, старший партнер та керівник офісу Korn Ferry у Києві.

Учасники панельної дискусії. Фото: KA GROUP

Ми зібрали головні тези й пропонуємо ознайомитися з відповідями, які віднайшли учасники дискусії.

— Лідерство — це природний дар чи навичка, яку можливо розвинути. Чи кожен з нас може бути лідером?

Артур Міхно: У мене є друг, у шкільному віці його привели в школу з малювання. Було якесь тестування, і, на жаль, йому відмовили в зарахуванні, хоча він доволі непогано малював. Коли ж запитали, чого так сталося, чи можна навчити малювати, відповідь була така: «Ми можемо навчити будь-кого, але хотілось би навчати найталановитіших».

І з лідерством, мені здається, як і з будь-якою іншим напрямком у житті, так само. Можна багато всього опанувати, але є люди, які більше до цього схильні.

Разом з тим, якщо людина набуває певний інструментарій, навички й крок за кроком іде до цілі, то вона може досягати навіть більше тої, хто був при народженні більше до цього схильний.

— Лідерство — це активний процес чи опис реальності?

Артур Міхно: Імовірніше, процес. Лідерство це дуже сильно про внутрішню потребу давати. Той, хто хоче змін, намагається зарядити тих, хто поряд, або надихнути тих, до кого може дотягнутися.

— Чи є якесь одне універсальне запитання, яке дозволило б розпізнати лідера?

Андрій Булах: На жаль, я такого не знаю. Але знаю, як без питань розкрити лідерський потенціал. У нашій компанії ми активно використовуємо інструмент від містера Хогана — leadership assessments. Він дає можливість подивитися і зрозуміти індивідуальні особливості, мотиви деструктори будь-якої людини. Отже, є 6 характеристик лідера:

1. Амбіційність (лідеру важливо мати візію, мету).
2. Адаптивність (світ і обставини змінюються, і якщо ти не можеш адаптувати мрію чи візію, ти втрачаєш зв’язок з реальністю).
3. Соціабельність (взаємодія з командою та іншими людьми).
4. Емпатія (здатність розуміти потреби команди).
5. Мотив влади (лідершип — це про вплив: нема впливу, немає лідерства).
6. Причетність (лідер не має відриватися від своєї команди й повинен ввести її за собою).

— Чи обов’язково мотив влади є характеристикою справжнього лідерства?

Андрій Булах: Я вважаю, що так. Ця влада — це вплив? Точно вплив. Чи може бути лідершип без впливу? Я вважаю, що не може. Якщо мотив впливати є низьким, то навряд чи буде успіх. Так само я не вважаю, що групове лідерство є феноменом.

— Ми бачили, як влада ламає лідера. Людина до того, як отримала владу, була хорошою, товариською, але з отриманням посади вона спотворюється. Чи є ці випробування обов’язковим ритуалом дорослішання? 

Лана Зеркаль: Таке випробування людина має пройти в підлітковому віці. Якщо цього не сталося, то це травма, яка потім розповсюджується на всіх. Найбільший вплив на це має соціальне середовище.

Один мій друг недипломатично розподіляє людей на 3 категорії: «шиложопі», «стуложопі» і «хитрожопі». Команди й можливість лідерства формуються тільки між першими двома категоріями. Коли хтось з’являється з третьої категорії, то трапляється проблема.

Лана Зеркаль, Надзвичайний та Повноважний Посол України. Фото: KA GROUP

Ми маємо пам’ятати, люди — тварини зграї, і нам завжди потрібен ватажок, який може мати різні якості. Бо ми всі дуже різні.

Найбільш важливе — можливість знаходити спільну мову між талановитими людьми, і для цього потрібна медіація. Талановиті люди дуже важко між собою спілкуються. Питання в тому, як знайти між талановитими людьми спільну мову, як та чим їх об’єднати. Оце питання такого лідера, який зможе, не вип’ячуючи себе, об’єднувати таланти.

— Чи завжди сильним людям потрібен ватажок? 

Лана Зеркаль: Щоб бути лідером серед лідерів, ти маєш бути компетентнішим, досвідченішим, авторитетнішим. Людей не можна примусити тебе поважати, ти можеш просто бути собою і таким чином об’єднувати навколо себе сильних особистостей. Без природних якостей, досвіду в чомусь, в чому вони не розбираються, об’єднати навколо себе або вести за собою, мені здається, неможливо. 

Андрій Булах: Ідеальних лідерів не буває. Команда повинна доповнювати лідера. У певні моменти, певні члени команди будуть виходити на лідерські позиції, бо в цих компетенціях вони будуть краще, ніж конкретний лідер. Це треба зрозуміти, не намагатися повністю узурпувати лідерство, а за потреби давати можливість проявити це лідерство членам команди. 

Лана Зеркаль: Лідер створює навколо себе гравітацію, але кожна планета знаходиться окрема і може створювати поряд з собою гравітацію. Залежно від того, наскільки ця зірка буде гравітаційно сильною, такою може бути і якість команди, але тут дуже багато залежить від кожного окремого елементу системи.

— У нас є інші типи організації, де все це є необов’язковим. Наприклад армія. Інколи дисципліна важить більше, ніж довіра. 

Сергій Жуйков: Я вірю в те, що багато категорій не є сталими, і ми можемо побачити на прикладі ЗСУ масу випадків антилідерства та абсолютного лідерства.

Процес лідерства — це пластична історія, і вона залежить як від особистості й центробіжних сил навколо певної людини, і від тієї системи, у якій вона функціонує. Якщо у мирному житті ти маєш статуси, статки, категорії, ранги, то коли потрапляєш в армію, все це втрачаєш, ти ніхто. І тут можна побачити, чого ти вартий, розумієш, як працює лідерство під час викликів.

Ініціатива і відповідальність — це фундамент, на якому потрібно вибудовувати інші складові лідерства. 

— Чи має ця справжність лідерства якісь риси, характеристики, описи?

Сергій Жуйков: Якщо ти ціннісно зорієнтований до світлого, а не до темного, то ти справжній лідер з якимось морально-етичними історіями. Якщо ти покидьок без ціннісних характеристик, то також можеш бути лідером.

Андрій Булах: До теми лідерства і довіри. Як на мене, вона пов’язана з цінностями. На довіру впливають цінності, наміри, компетенції та результат. Якщо у лідера немає довіри від команди, то рано чи пізно цей лідершип буде фейл. З іншого боку, якщо у лідера немає довіри до команди, то це теж фейл.

— Артуре, запитання до тебе. Чого люди до тебе тягнуться?

Артур Міхно: Ключова наша цінність, з якої починалося створення нашої компанії, звучить «Добре або ніяк». Це може формувати певне коло. На етапі відбору кандидата людям або подобається це середовище, або ні. Лідер — це людина, яка несе певні стандарти. Лідер — це той, хто може побудувати й пояснити, яке тут середовище, що людина може тут отримати.

— Що буває з людьми, які не хочуть бути у твоїй зграї, але вони працьовиті, дуже гарний результат дають?

Артур Міхно: У нас в компанії низька плинність кадрів. У нас були звільнення. З кимось на якомусь етапі треба попрощатися. Це не історія «добре чи погано». Має бути певна спільна ідея. Якщо вона не існує, то з кимось на якомусь етапі треба проститися.

Артур Міхно, засновник та СЕО Work.ua. Фото: KA GROUP

— Уявімо, що в Кабміні багато потужних лідерів. Об’єднання такої зграї людей заради ідеї, чи це єдиний засіб, щоб примусити їх до ефективного співіснування, співжиття і досягнення цієї мети? 

Лана Зеркаль: Об’єднання, щоб примусити, — це дуже дивний для мене формат. Ти не можеш об’єднувати, щоб примушувати. Вони об’єднуються навколо когось, чогось і заради якоїсь цілі.

Я не вважаю, що всі зірки можуть бути лідерами. Іноді це просто чорна діра. Це як в космосі. Зірки вибухають і створюють тяжіння, але воно деструктивне. Я не можу сказати, що всі яскраві особистості можуть вважатися лідерами.

Добре, щоб у лідера була яскравість, але це може не об’єднувати навколо людини інших, тому що він просто не терпить конкуренції навколо себе.

— До якої межі я як лідер можу бути мудаком?

Лана Зеркаль: До нескінченості.

Андрій Булах: До тої грані, до якої твоя команда дає тобі бути мудаком.

Сергій Жуйков: Армія для мене дуже чітко показує, хто є справжні лідери. Коли можеш ментально прибрати наказ, ієрархію, ти розумієш чи є довіра до цієї особи, чи немає. Чи підеш ти з нею на виконання завдання, з якого ти можеш не повернутися. Немає більшого випробування для тебе як лідера, коли єдиним мірилом ефективності є життя або смерть.

— Інколи від лідера вимагають якості «бог».

Лана Зеркаль: Немає надлюдини, яка може все. Ти не можеш знати все, ти не можеш вміти все, ти не можеш розбиратися у всьому. Для цього потрібні команди. Якщо ти не вмієш працювати з командою, то ти обмежуєш себе в цьому.

Андрій Булах: Якщо лідер не має результату, рано чи пізно це негативно впливає на довіру. Ти втрачаєш віру в те, що робиш правильні речі. Інша сторона лідера — це стан месії. Рано чи пізно ти втрачаєш зв’язок з реальністю. 

Артур Міхно: На великих швидкостях значно вищі ризики. Ти можеш ризикувати, але зростатиме ризик відірватися від команди та реальності.

Сергій Жуйков: Лідерство не може бути без особистісного. Результат тебе як лідера напряму буде залежати від тебе — хто ти є як особистість. Першочергово пам’ятати, що ти є не як лідер, а як людина.

Сергій Жуйков, керуючий приватним капіталом, PhD, сержант ЗСУ, снайпер. Фото: KA GROUP

Лана Зеркаль: Кожна людина робить помилки. Питання в тому, як ти готовий відпрацьовувати свої помилки. Чи готовий розбирати, чому щось сталось і як це виправити? Бо це також мужність. Це питання того, як пройти цей момент фейл, коли ти дійсно розумієш, що тут є проблема, яку ти не передбачив, або результат не такий, як хотілось би. Як зробити роботу над помилками й вийти на інший рівень, не втрачаючи авторитету і не гасячи інших, які критикують твій підхід або були незгодні з твоїм рішенням. Тут також є питання дорослого підходу.

— Чи взагалі є місце вразливості лідера? Чи може він дозволити собі бути вразливим або демонструвати слабкість?

Артур Міхно: Демонстрували, напевно, важко, але це залежить від культури та команди. Якщо ця вразливість внутрішньо чомусь проживається, намагання її усунути навряд чи може бути якісно пропрацьовано. В цей момент, напевно, важливо вміти продемонструвати та вміти пройти це разом з командою.

Я впевнений, що лідерами стають, коли внутрішня мета і сенсовність народжується. Мета протягом певного шляху може бути досягнута, якось втрачена або трансформована, а звичка до того, щоб бути й вести, вона залишається. В цей момент справжнє лідерство може переформатуватися в певну форму. Намагання зберігати форму без внутрішньої суті це, напевно, може дуже сильно підкосити.

— Імітація руйнівна для лідерства? Імітувати лідерство це як бути «голим королем»?

Артур Міхно: Довго навряд чи вийде.

Лана Зеркаль: Визнавати помилку — це не слабкість. Це, навпаки, сильна риса.

Андрій Булах: Невразлива людина — це вже надлюдина. Я думаю, що є моменти, коли є потреба у тому, щоб лідер був надлюдиною.Зазвичай це дуже кризові моменти. Там, де залежить життя. Це короткі періоди. Але потрібно не загратися. Не грати в надлюдину дуже довго. Потім потрібно повертатися до спроможності визнавати свої помилки, рефлексувати та сприймати зворотний зв’язок.

Андрій Булах, Deputy CEO МХП. Фото: KA GROUP

Сергій Жуйков: Я впевнений, що ти можеш бути зі шкірою носорога, але лишатися вразливим. Це захисний механізм від божественності — не впасти в крайність месіанства. З іншого боку, для вразливості має бути місце й час. Є маса ситуацій, коли не маєш показувати свою вразливість. Водночас вразливість дає нам надію і цей елемент емпатії, яку важливо не втрачати.

— Як приборкати его лідера?

Сергій Жуйков: Мужність та смиренність. Смиренність дає твоєму его не перевалюватися за береги. Не втрачати драйв, рушійну силу і не перевалюватися за ці «ізбранності».

Андрій Булах: Якщо поперло его, то там смиренність вже, мабуть, втратилась. Коли пре его, тоді все ще сильні люди у твоїй команді можуть під цю велику амбіцію підпадати. Що сильніша команда у лідера, то є оці стримуючі фактори. Якщо немає сильної команди й смиренність не спрацювала, то воно піде вже в месію.

Сергій Жуйков: Смиренність дозволяє формувати навколо себе сильну команду, зокрема коли не боїшся народжувати лідерів. 

Артур Міхно: Важливо шукати сенси. Его з’являється тоді, коли втрачається щось більш важливе. Якщо є щось більш важливе, ти розумієш, що воно важливіше, ніж твоє внутрішнє его. Воно дає смиренність.

Лана Зеркаль: Через два роки за кермом виникає ефект «бога за кермом». Це до першої аварії. Так само з его. Якщо перша аварія не навчила, то це вже хроніка.

Запитання від аудиторії

— Якщо вам довелось би почати все з нуля, завдяки яким вашим особистим чеснотам ви б знов повернулись до лідерського статусу?

Лана Зеркаль: Виклик — це завжди привабливо. Що більший виклик, то більше він приваблює, особливо коли ти розумієш, що за цим викликом стоять можливості. Мене приваблюють можливості.

— Як за останні 2 роки в Україні змінився портрет лідера?

Андрій Булах: Перше — це зміна парадигми онлайн- і офлайн-лідершипа. Без офлайну лідершип неможливий. Друге — змінилася парадигма сміливості. Зараз парадигма сміливості ключова. Потрібно бути сміливим, бути в Україні й вести бізнес в Україні.

— Які конкретні рішення ви ухвалили під час повномасштабного вторгнення, які дозволили вам і вашій команді нівелювати вплив війни на робочий процес?

Артур Міхно: Нівелювати вплив війни не вдалося жодній компанії. В перші дні вся команда зрозуміла, що стала на захист країни. За перші півтора місяця ми перетворилися в такий собі волонтерський центр.