Тюльпани, побажання і далі бути «окрасою колективу», листівки з дивним написом про день весни та краси — якщо у вашому житті було це стереотипне бінго, ви точно знаєте, як не варто святкувати Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир. Саме таку офіційну назву має «8 березня». І це не єдиний факт, про який більшість людей, імовірно, не знає.

Нумо розбиратися у складній хронології подій та сенсів. І, звісно ж, у тому, чи варто відзначати це свято в рамках компанії.

Пʼять міфів, які нам навʼязали про 8 березня

Здається, жодну іншу дату не намагалися дискредитувати так активно, як 8 березня. Тож у цій статті спробуємо розвінчати хоча б частину міфів.

1. «8 березня вигадали совєти»

Цей наратив став особливо розповсюдженим від початку повномасштабного вторгнення. Дійсно, відмова від російських чи радянських свят є важливим чинником дерусифікації та декомунізації. Однак згадайте тільки, яка частина так званої «російської культури» була просто вкрадена в інших народів. То ж чому ми презюмуємо, що це свято належить їм?

Насправді ж походження свята не має нічого спільного з радянським союзом. Пропозиція відзначення Міжнародного дня прав жінок датується 1910 роком, коли срср просто не існувало. Відбулося ж це на Другій Міжнародній соціалістичній жіночій конференції у Копенгагені з ініціативи німецької делегації. Мета — привернення уваги до проблем жіноцтва та боротьби за рівність прав чоловіків та жінок, зокрема і рівну оплату праці й адекватний робочий графік.

2. «8 березня пов’язане з повіями»

Ще один міф, який наразі активно ширять соціальними мережами: відлік свята повʼязаний із маршем проституйованих жінок, що вимагали виплатити зарплату матросам, які користувалися їхніми послугами. Чи варто казати, що задокументованих підтверджень подібної «акції» немає?

3. «День весни, краси та жіночності»

Ці три мало повʼязаних між собою слова зуміла поєднати радянська пропаганда. По завершенню Другої світової війни була потреба у подоланні демографічної кризи. Тому на зміну гаслам про усунення відмінностей між статями приходить їхнє схвалення.

Тож певним чином 8 березня дійсно навʼязали совєти — але лише його викривлену, спотворену версію.

4. «Є ж День матері, то навіщо це все»

А ще — День доньки, День подружок, День бабусі… Безліч днів, які передбачають певну роль чи статус для жінки. Натомість 8 березня стосується всіх жінок, незалежно від сімейного становища, національності, кольору шкіри тощо.

Ба більше, жодне зі згаданих «альтернативних» свят ніяк не стосується основного сенсу — рівних прав та можливостей для жінок.

5. «Дискримінації давно немає»

«У 2021 році сталися дві події. Вперше в історії людства космічний корабель пролетів крізь зовнішню атмосферу Сонця. А ще Всесвітній економічний форум презентував звіт, де вказав, що для подолання світового гендерного розриву нам потрібно близько 136 років. Чому ж „торкнутись“ Сонця людству легше, ніж досягнути гендерного паритету?» — так про гендерну нерівність пише Асоціація жінок-юристок України, і це формулювання видається нам неймовірно влучним.

Так, законодавчо в Україні заборонена дискримінація, зокрема і в трудових правовідносинах. Але в реальному світі все ще існує гендерний розрив в оплаті праці. В Україні він сягає 18,6%, в ЄС — 13,6%. Проблема настільки актуальна, що її дослідження було відзначено Нобелівською премією з економіки у 2023 році.

Ба більше, звіт Світового банку «Women, Business and the Law 2024» («Жінки, бізнес і закон 2024») показав, що у жодній країні світу жінки не мають на роботі рівних умов праці з чоловіками.

Отже, 8 березня — це не про весну чи радянський союз. Це про рівні права для жінок, які все ще не є доконаним фактом. Окей, то що робити в цей день у межах компанії?

Відзначати, а не святкувати

Ну справді: легендарний Voyager 1 вже пролетів крізь зовнішню атмосферу Сонця, а жінкам ще з сотню років чекати на рівну оплату праці! Сумнівний привід для святкування у традиційному сенсі цього слова.

Натомість це свято все ж варто відзначати. А значить: памʼятати, аналізувати, досліджувати, змінювати, протидіяти. Як саме — влучно у своєму дописі розповідає ресурс «Гендер в деталях». Ділимося та пояснюємо ключові «так» і «ні» у корпоративній політиці щодо 8 березня.

  • ❌ Згадати про жінок раз на рік.
  • ❌ Подякувати за те, що вони «прикрашають колектив».
  • ❌ Вручити усім співробітницям квіти або стереотипний подарунок, як-от сертифікат до магазину косметики.

Натомість є альтернативи:

✅ Провести гендерний аудит компанії.

Почніть з таких питань: «Чи ставлять рекрутери компанії сексистські запитання під час співбесіди?», «Чи відрізняються зарплати чоловіків і жінок за ідентичну роботу?», «Чи є в компанії напрацьована гендерна політика для протидії дискримінації?», «Чи забезпечено гендерний баланс в компанії, зокрема і на керівних посадах?» тощо.

✅ Відзначити досягнення працівниць.

Жінки сотні років виборюють рівні права з чоловіками, зокрема і в трудовій сфері. Тож у цей день буде доречно підкреслити їхній вклад у розвиток компанії.

✅ Зробити робочий графік і простір дружнім до жінок і сімей.

Численні дослідження виявили так званий «штраф за материнство» — явище на ринку праці, коли з народженням кожної дитини зарплата жінки зменшується. Так відбувається через непропорційний розподіл батьківських і хатніх обов’язків, який обмежує можливості професійної реалізації жінок.

Ситуацію можна виправити, якщо, по-перше, запроваджувати культуру поділу відпустки по догляду за дитиною між обома батьками й, по-друге, створювати умови для поєднання роботи та материнства. Зокрема, з допомогою гнучкого графіка та гібридного формату роботи.

✅ Провести тематичний «корпоратив».

Наприклад, це може бути зустріч книжкового клубу з обговоренням тематичних книжок про фемінізм.

✅ Напрацювати корпоративну політику протидії домаганням і сексизму.

За даними глобального звіту Deloitte, понад половина жінок стикалися на роботі з сексуальними домаганнями та/або харасментом.

Може здаватися, що це точно не про вашу компанію. Однак такі речі, як харасмент чи гендерна нерівність, зазвичай є непомітними для тих, хто з ним не зіткнувся безпосередньо. Наведімо реальний приклад: рекрутингова компанія Nigel Frank International провела опитування серед працівників у галузі технологій і виявила, що 80% опитаних чоловіків вважають, що в цій галузі панує гендерна рівність. Проте думка більшості опитаних чоловіків не відповідає реальному досвіду жінок у цій сфері: 50% з них сказали, що стикалися з сексизмом на робочому місці.

I can buy myself flowers — аж 892 штуки

5 лютого 2024 року в Лос-Анджелесі пройшла церемонія нагородження премії «Ґреммі». У цей день свої перші статуетки отримала Майлі Сайрус: у номінації «Запис року» та «Найкраще попсоло-виконання». Та коли Майлі тріумфально співала вже легендарні рядки «I can buy myself flowers», вона й не уявляла, скільки тих квітів може собі купити жінка за гроші, які недоотримує через гендерний розрив в оплаті праці.

Трохи арифметики: враховуючи, що гендерний розрив в оплаті праці в Україні становить 18,6%, то на кожні 100 грн, що отримує чоловік, жінка отримує 81,4 грн. Середня зарплата в Україні, за даними Work.ua, складає 20 000 грн. Якщо застосувати до цієї суми показник гендерного розриву, то на кожні «чоловічі» 20 000 грн жінка недоотримує 3 720 грн. Або ж 44 640 грн на рік.

На ці кошти вона могла б купити 892 тюльпани, якщо вони коштують близько 50 грн за квітку. 892 тюльпани — це багато. Дуже. Ось, подивіться.

Немає нічого поганого у тому, щоб подарувати колегам квіти. Але чи зможуть вони компенсувати гендерний розрив в оплаті праці, якщо він є? Чи зробить букет щасливішою жінку, яка не може отримати підвищення в компанії через наявність «скляної стелі»? Чи достатньо раз на рік проявити увагу до колег-жінок, якщо інші 364 дні на рік вони не можуть спокійно взяти лікарняний через хворобу дитини?

Навряд.

Пропонуємо натомість детальніше розібратися у питаннях гендерної нерівності та інструментах її подолання. Вам можуть бути корисними матеріали Work.ua: